Вечір думок
15 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка ні думки немає, нічого, лиш мрія була би своя. Немає ні сліз ані болю, немає ні мрій ні думок, лиш поклик є звідси,від серця, від серця і аж до зірок. Лунає він дужче,сильніше. Сильнішає і кожен мій крок. Вже й сонце зайшло та нічого Душа моя біля зірок. І мрії мої десь ширяють, не можу спіймати думок. І всесвіт не надихає, не надихають ні люди ніщо І порожньо тут у душі, немає нічого. Закінчився день як і вчора. А завтра знову, все знов. 16 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка...
2018-11-09 15:17:36
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2650
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1776