Вечір думок
15 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка ні думки немає, нічого, лиш мрія була би своя. Немає ні сліз ані болю, немає ні мрій ні думок, лиш поклик є звідси,від серця, від серця і аж до зірок. Лунає він дужче,сильніше. Сильнішає і кожен мій крок. Вже й сонце зайшло та нічого Душа моя біля зірок. І мрії мої десь ширяють, не можу спіймати думок. І всесвіт не надихає, не надихають ні люди ніщо І порожньо тут у душі, немає нічого. Закінчився день як і вчора. А завтра знову, все знов. 16 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка...
2018-11-09 15:17:36
3
0
Інші поети
Victoria H
@gl9victoria
R_i_t_a
@freebird
Mairi Gello
@mairigello
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5635
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1924