Вечір думок
Sara_A
15 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка ні думки немає, нічого, лиш мрія була би своя. Немає ні сліз ані болю, немає ні мрій ні думок, лиш поклик є звідси,від серця, від серця і аж до зірок. Лунає він дужче,сильніше. Сильнішає і кожен мій крок. Вже й сонце зайшло та нічого Душа моя біля зірок. І мрії мої десь ширяють, не можу спіймати думок. І всесвіт не надихає, не надихають ні люди ніщо І порожньо тут у душі, немає нічого. Закінчився день як і вчора. А завтра знову, все знов. 16 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка...
2018-11-09 15:17:36
3
0
Інші категорії
Гумористичні Пейзажні Ода Вірші в прозі Вірші до свят Привітання
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15744
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12593