Вечір думок
Sara_A
15 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка ні думки немає, нічого, лиш мрія була би своя. Немає ні сліз ані болю, немає ні мрій ні думок, лиш поклик є звідси,від серця, від серця і аж до зірок. Лунає він дужче,сильніше. Сильнішає і кожен мій крок. Вже й сонце зайшло та нічого Душа моя біля зірок. І мрії мої десь ширяють, не можу спіймати думок. І всесвіт не надихає, не надихають ні люди ніщо І порожньо тут у душі, немає нічого. Закінчився день як і вчора. А завтра знову, все знов. 16 січня, вже вечір сиджу над віршами Франка...
2018-11-09 15:17:36
3
0
Інші категорії
Ода Поеми Привітання Для підлітків Подійні Історичні
Інші поети
B I
@boredintrovert
Jovinjith Kennedy
@its_jo_for_u
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12298
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13193