Ти була рікою
Ти була рікою, Я свідок, бо біля витоків стояв, Всі твої шляхи пройшов з тобою, А зараз ти забула навіть моє ім'я. Мені не прикро, не шкода, Мені болить? Хіба що може трохи, Та лише за тебе, бо твоя вода Стала брудною, перетворилася в болото й поросла мохом. Лише жаби та в'юни, Ніякої поважної риби, Бачиш людей, кажеш, що це вони У всьому винні, вони це все зробили. Хто правий, хто ні - не знаю, Я - не суддя для душ людських, Єдине, що болота завжди оминають, Шкода, що я оминути його не встиг... Я повірив у той струмок, Який тік десь там, у гущавині лісу, Думав, що вирішиться все само, Що на воді виростуть квіти, як у Китаї плантації рису. Та вийшло все зовсім не так: Ні квітів, ні струмка, нічого взагалі, Так у житті виходить, що тонемо в океанах і морях, Та вибиратися вже доводиться з боліт...
2023-09-09 21:28:02
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1817
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5527