Я знов у тих самих місцях
Я знов у тих самих місцях, стежках, трасах,
Пливу на інший берег озера повільним брасом,
Ввечері дивлюсь на зоряне небо, якби воно погасло,
Останнє світло навіть метелики не знайдуть,
Як би було класно
Покінчити з усим саме тут,
Де спів солов'їв змінюють цвіркуни,
Де можна побути одним
І довкола лише природа,
Яка на 100% згодна
Прийняти тебе в обійми трави,
Човен від берега відплив
І стоїть посеред озера нерухомо,
Це те відчуття, коли ти дійсно вдома
Й тут все своє, таке рідне,
Тут відчуваєш себе вільним
Як той птах, що лягає спати з сонцем,
Думаєш: "Коли востаннє я тут був? У якому році?"
Дивно, ні... страшно,
Що я не повертаюся сюди на вихідні,
Тут рідна кожна пташка,
Тут мої батьки виростили своїх синів,
Тут зовісм інший світ,
Не дарма сюди влітку діти
Завжди приїжджають на канікули,
Вони на тих місцях, де й ми були
Колись і якось, десь і з кимось,
Щось завжди робились, у чомусь рились,
Знаходили пригоди там,
Де їх і бути не було,
Знаєте, не вірю своїм устам,
Які кажуть, що все це відбувалось давно...
Та ніби вчора тільки вивчали рідні місця,
Спізнився ввечері додому, хоча й обіцяв
Батькам, що будеш вчасно,
Хліб з сіллю і маслом,
Чай з печивом з друзями у подвір'ї,
Не знаю як ви, та я не вірю...
Не вірю в це взагалі,
Всередині якийсь тайфун емоцій чи вихор...
В раз я прокидаюсь у ріднім краї на траві
Й довкола так тихо,
Що не передати словами,
Дивлюсь на те срібне озеро зі золотими берегами,
На ці стежки, де досі мої сліди від босих ніг,
Раніше такий великий світ зараз здається мені,
Здається мені якимсь ще більшим,
Більшим, щоб вмістити все в одному вірші,
Та я точно знаю, що
Які б ти не зустрічав судна,
І скільки б шляху не пройшов,
Ти всеодно повертаєшся туди, звідки починав.
Тут не дивляться на твої медалі,
Досягненя, звання, тут важливо хто ти,
Тобто я буду боротися, старатися, йти назустріч долі далі й далі
Й повернусь сюди? Знаєте, я не проти.
2022-02-10 16:07:22
1
2