Уяви зараз на хвилину, Ну просто уяви, Що ти міг би повернути людину, Яку до безтями любив. Якби все ж міг повернути, То відмовився б від такого? Знаєш, що хотів давно забути, Але ж це було важливіше всього. Мені можливо скажеш "Ні", Тут арифметика проста, Але перед цим запевнись у собі, Чи не болить всередині "Так". Ну от згадай, як це було, Як ви гуляли разом вечорами, Як у середині щось горіло, ожило, Але це не міг передати словами. Тебе натхнення розпирало, Вигадував історії, присвячував вірші, Здавалося, що цього всього замало, Хотілося дати їй більше. Читав їй реп на лавці біля дому, Тоді так модно було, Казав, що не віддасть нікому - Впевнений і зміцнілий жаргон. Бувало різне за цей час, Вважав правильним суперечки і бійки всі, Казав, що все заради вас Приклалаючи лід на синці. До таких вчинків вона була прихильна, Як такому можна сказати "ні" ? А ти її любив наскільки сильно, Що був рідний кожен уламок її брехні. Ти вже і не знав відколи Почали пліткувати, але це неважливо, Яка різниця, що вони говорять, Якщо ми справді щасливі? Тобі так думати довелось, Бо було чому дійсно, Але виявилось потім, що жилось Пташці у твоєму домі тісно. Можна було вчини інакше, Ну хоча б не здатися вкінці, Адже тепер так боляче дивитися, як вона плаче Тримаючи все, що має, у руці. Ти ніколи й нікому не скажеш, Лиш ти свою відповідь знаєш, Немає того, що було ваше, Від цього ще важче, для чого ти себе картаєш? Так десь особливо болить, Адже на серці ці сліди, Ти можеш почати інакше жить, Але дай відповідь самому собі чи відпустив. Ти хотів лиш бути щасливим, Тому не скидай все на себе, Я вірю, що витерпіти тобі вистачить сили, Так сталося, отже так треба. А я? Я вигадав десяток реальних змін, Бо вже сталось, як сталось, Але якби я повернутися у часі зміг, То я б не робив так, щоб щось мінялось. Чому? Бо життя дасть відповідь на все, Головне лиш тримати удар, А потім, хай дивляться де ти тепер Після того, як надцять разів упав. Я знаю, що можна змінити щось, Але треба пам'ятати кредо : "Якщо щось вже відбулось, То значить так треба. Так треба..."