Дощова столиця
Київ у дощ мені нагадує Лондон, Туманний Альбіон, Ввечері нагадує Париж, Але суть в тому, що ні там, ні там мене не було... Ну хіба ж це не дивовижно? Власна столиця миліша, Тут інші люди, повітря навіть не таке, Так, тут кожен має нести свою нішу, Але ж серце не заховати в пакет. Воно рветься, тарабонить, Як рельси під вантажним вагоном, І завмирає, коли лише на мить Задумаюсь, що покидаю рідні терикони. Де б я не був, та моє місце тут, Хто б і що на заваді не стало, Інші місця, ну вони пройдуть І всі повернемося туди, звідки все починалось. Я не раз туди вертаюсь, Не раз стаю на зачин тієї стежки, Кожного разу приходжу хоча б побачити мою зграю, Адже всі вони й кожен із них на цьому шляху за мною стежив. Вони знають мене одним, Кожну зміну переживали разом зі мною, Починаючи від моєї ходи, Закінчуючи кожним двобоєм, У якому як не плече то спина, Скільки ж разів діставали мене з передряг, Я перед ними багато в чому винен, Я ніколи про вас не забуду й не забуду хто я. Тут будьте певні друзі. Друзі... Брати! У пам'яті всі моменти сивої давнини, Якщо треба зібратися... Ви знаєте куди йти, Там досі наші місця, там і є ми. Все своє й таке знайоме, І куди б ти на цім світи не ходив, Та ніде не буде так як вдома, Дім буває лише один. Тому в Парижі, в Лондоні, все одно, Скло стає кришталем, І дивлячись на дерева за вікном, Я все одно бачу лише одні каштани.
2023-03-12 20:28:32
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4494
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12947