Чому досі ти не здох?)
Есения Кшистек
Варто трохи потепліти - я почну в тобі горіти Проростає знову мох Чому досі ти не здох? Вихователька казала не казати ці слова: Здох, брехав, або брехала Ще там щось, забула я Але як же тут мовчати І брехати знову й знов Якщо дохне й закипає Моя й вже зіпсута кров Покарають за слова Надто зла я надто зла Покарань вже вище даху Погане каже, діткам страшно Так нехай вони підуть і побачать твої очі будуть снитись серед ночі, Ну а я буду сміятись Не одній мені так сильно хочеться у них вдивлятись І вже осінь, зиму й весну Проростає в душі мох Рік вже бачу твої очі І бажаю щоб ти здох)
2020-03-22 18:42:05
3
0
Інші вірші поета
Лінь Обухівтранс Достатньо аби На зустріч до свого кохання
Інші поети
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2464
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1116