Чому досі ти не здох?)
Варто трохи потепліти - я почну в тобі горіти Проростає знову мох Чому досі ти не здох? Вихователька казала не казати ці слова: Здох, брехав, або брехала Ще там щось, забула я Але як же тут мовчати І брехати знову й знов Якщо дохне й закипає Моя й вже зіпсута кров Покарають за слова Надто зла я надто зла Покарань вже вище даху Погане каже, діткам страшно Так нехай вони підуть і побачать твої очі будуть снитись серед ночі, Ну а я буду сміятись Не одній мені так сильно хочеться у них вдивлятись І вже осінь, зиму й весну Проростає в душі мох Рік вже бачу твої очі І бажаю щоб ти здох)
2020-03-22 18:42:05
3
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2606
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034