Обухівтранс

Есения Кшистек

Я стікаю, дощем майорію На вікні смужки талого міста Я не знаю о котрій зітлію Наді мною пітьма мрій надвисла, А за склом лише слова відтіння Надто темно для світу маркого Я підвищую градус горіння, Я не можу, нема більше мови Прокидаюсь і знову згинає Мою душу і мій новий шанс Я багато можливостей маю Їх розчинник - це обухівтранс

2019-10-12 15:25:25

Інші вірші поета

Достатньо аби Лінь Точки недоторку Чому досі ти не здох?)

Інші поети

Наян Коваль

@nayan_koval

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Anjali_ R

@rawatanjali949

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5049

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3137