Не палю, не люблю
Вибач, мамо, я почала палити, Цей гіркий дим нагадує життя. І так, про того юнака не хочу говорити, Це він убив в мені твоє "дитя". Пробач мене, матусю, що ридаю. Та так ще близько я не з ким то й не була... Тепер же я сама в світІ блукаю, Хоча... Й раніше я була сама? Зі мною, мамо, просто брали й грались, Цікаво, чи вернусь до нього знов? Яке воно падлюко пам'ятаю, Та може серед диму я хова любов? Не ображайся, мамо, може кину. А може кинусь із балкону в небеса... Це все напевно не важливо, мамо. Бо я сиджу й курю. Бо я іще жива...
2021-05-31 20:24:40
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Харука Танака
дякую
Відповісти
2021-05-31 21:29:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2402
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866