Вірші
Кицюня
Давай зупиним час, запам'ятаєм мить,
Допоки люди сплять, ти будеш мене вчить,
Як тіло поцілунками твоє ніжно вкривати,
Це все кицюнь не жарти, це все кицюнь не жарти.
Щоб кожен дотик казкою для тебе ніби був,
Щоб кожен сусід розповідь твою крізь сон почув.
Тримай мене міцніше, сьогодні ти мій рай.
А завтра зранку встанемо, поп'єм зелений чай.
Розкажи мені, кицю, свої уподобання,
Кожен дотик наш мов рапсодія кохання
Ніч така спокійна, хвиля почуттів
Разом у гармонії моментів й стонів спів.
Цієї ночі разом мить за миттю йдем
Ці доторки наші мов пісня в тиші тем
Кожен рух повільний кожен дотик – рай
З тобою у гармонії любові у цей край.
Візьму твої руки, щоб стрічкою зв'язати,
Сьогодні не вдасться тобі кицюнь поспати.
Зісковзую вниз, ніжно граюсь з тобою,
І ти візьми кицю пограйся зі мною.
Кожен дотик ніжний в нотних партитурах
Давай поп'ємо чаю на світанку бурім.
Ну бо, слухай, кицю, ще не час кінчати?
Я хочу усю ніч так з тобою гратись.
https://youtu.be/0H4gAYcuzng?si=tAoPnBy-lwX8ppQY
1
0
54
Астма
Хай не бачить цього ніхто.
Хай ніхто нічого не бачить
Як троянди серед кісток,
Починають щось таки значить.
Ханахакі придумали люди
Не існує такої хвороби
То чого ж мене астма душить
Від твоєї тупої особи?
Астма є, пелюсток - немає,
Квіти є. Просто десь в душі...
Кожен раз мене смерть обіймає,
Коли спогади починають душить.
Ханахакі то є моя астма,
Чи то астма є ханакі?
Я не знаю різниці,
Тим паче, коли все це мене заїбало.
3
0
208
Не палю, не люблю
Вибач, мамо, я почала палити,
Цей гіркий дим нагадує життя.
І так, про того юнака не хочу говорити,
Це він убив в мені твоє "дитя".
Пробач мене, матусю, що ридаю.
Та так ще близько я не з ким то й не була...
Тепер же я сама в світІ блукаю,
Хоча...
Й раніше я була сама?
Зі мною, мамо, просто брали й грались,
Цікаво, чи вернусь до нього знов?
Яке воно падлюко пам'ятаю,
Та може серед диму я хова любов?
Не ображайся, мамо, може кину.
А може кинусь із балкону в небеса...
Це все напевно не важливо, мамо.
Бо я сиджу й курю.
Бо я іще жива...
2
1
335
Я
Примітка: слова в дужках в пісні плануються швидко і пошепки. В деяких словах змінений наголос.
Куплет 1:
Ти кажеш мені, що на голову хвора,
Але я - це є ти, тому ти - теж потвора.
Пам’ятаєш яким я дівчиськом була?
Ти казав про кохання такі гарні слова…
Вони мене вбили, коли ти пішов,
Твій дух у мені своє місце знайшов…
Я – це є ти, тільки глянь як ми схожі.
«Моя» дивна хвороба тебе зводить до дрожі…
Приспів 1:
Я тепер твоя тінь, за тобою ходжу,
І вдень, і вночі твій покій бережу.
Була я людиною й мала ім’я,
Та тепер я – це ти, я тобою п’яна…
Куплет 2:
І вдень, і вночі, ти чогось так нервуєш,
Та я знаю тебе, сам себе не загубиш.
Мене називаєш жіночим ім’ям,
Та немає дівчиська тут є лише я!
(а я – це є ти, я частина твоя)
От тільки нас двоє бути не може,
Тебе це, напевно, теж дуже тривожить.
Я візьму в руки ніж й нас не лишиться двоє,
Я є справжній, ти – ні! Віддай Ім’я же мОє!
Приспів 2:
Я лежу в дивнім місці, тут люди навколо,
Вони кажуть що я на голову хворий…
Називають мене жіночим ім’ям,
«Твоїм, моя люба, яку так я кохав.»
P.S. Якщо хтось не зрозумів, тут описується те, як дівчину, кинув хлопець, і у висновку це так її збентежело, що у неї почався розлад особистості. Вона не могла жити без свого кохання, тому почала вести і сприймати себе як свого хлопця. По суті, вона заважала і лякала його та оточуючих цим. У висновку коли її особистість сфорувалася як його, вона вже повністю стала ним, і вона подумала, що двоє їх бути не може, а вона була впевнена, що саме вона справжня (так, психічні хвороби такі) і у висновку вбила його, через що потрапила в психіатричну лікарню.
2
0
316
Серцю трапився бабій
Вітре милий, душу грій,
Серцю трапився бабій...
Вітре буйний, воно колить,
Кожен день нова приходить?
І клянеться їй в коханні!
Та й... Кидає на світанні.
Вітре милий,
Вітре буйний!
Як прибрать цей біль отруйний?
Моє серце - лиш його,
Більш не бачу нікогО...
Вітре милий, витри сльози.
З часом стихнуть в серці грози?
Боже... Мамо...
Не радій,
Опинився він бабій.
2
0
304
