Кицюня
Давай зупиним час, запам'ятаєм мить, Допоки люди сплять, ти будеш мене вчить, Як тіло поцілунками твоє ніжно вкривати, Це все кицюнь не жарти, це все кицюнь не жарти. Щоб кожен дотик казкою для тебе ніби був, Щоб кожен сусід розповідь твою крізь сон почув. Тримай мене міцніше, сьогодні ти мій рай. А завтра зранку встанемо, поп'єм зелений чай. Розкажи мені, кицю, свої уподобання, Кожен дотик наш мов рапсодія кохання Ніч така спокійна, хвиля почуттів Разом у гармонії моментів й стонів спів. Цієї ночі разом мить за миттю йдем Ці доторки наші мов пісня в тиші тем Кожен рух повільний кожен дотик – рай З тобою у гармонії любові у цей край. Візьму твої руки, щоб стрічкою зв'язати, Сьогодні не вдасться тобі кицюнь поспати. Зісковзую вниз, ніжно граюсь з тобою, І ти візьми кицю пограйся зі мною. Кожен дотик ніжний в нотних партитурах Давай поп'ємо чаю на світанку бурім. Ну бо, слухай, кицю, ще не час кінчати? Я хочу усю ніч так з тобою гратись. https://youtu.be/0H4gAYcuzng?si=tAoPnBy-lwX8ppQY
2024-10-06 14:28:19
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6051
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2658