Дещо наболіле...

Анастасія Шумнегра

Я не знаю, що робити зі снами, Дарувати комусь? Розказати лиш мамі? Чи почує це хтось, чи засудить? Це ж моя голова мене блудить. Я відчуваю тепло, як заплющую очі. Там ніжність, обійми кожної ночі. А тут — одні лиш проблеми — нав'язливі воші! Ті гниди паскудні розбурхують ночі! Вже важко заснути, розслабитися Забути про важкість земного буття. Постійно щось тисне, гризе, розриває, Навіть секунди спокою немає. Бо мусиш боротися і терпіти, Щоб все таки вижити в нашому світі. Та хто його знає? Може я брешу? І світ — найсолодше, що можу я нести. Бо тут є краса і кохання, і радість!.. І хто його знає, що ще за напасть! Та знаю одне: не варто судити весь Світ, лиш по нас — обмежених дітях!

2019-04-16 13:50:46

4

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3656

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

44

34

8084