Дещо наболіле...

Анастасія Шумнегра

Я не знаю, що робити зі снами, Дарувати комусь? Розказати лиш мамі? Чи почує це хтось, чи засудить? Це ж моя голова мене блудить. Я відчуваю тепло, як заплющую очі. Там ніжність, обійми кожної ночі. А тут — одні лиш проблеми — нав'язливі воші! Ті гниди паскудні розбурхують ночі! Вже важко заснути, розслабитися Забути про важкість земного буття. Постійно щось тисне, гризе, розриває, Навіть секунди спокою немає. Бо мусиш боротися і терпіти, Щоб все таки вижити в нашому світі. Та хто його знає? Може я брешу? І світ — найсолодше, що можу я нести. Бо тут є краса і кохання, і радість!.. І хто його знає, що ще за напасть! Та знаю одне: не варто судити весь Світ, лиш по нас — обмежених дітях!

2019-04-16 13:50:46

4

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2084

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2848