Мій крик
Як це приємно — кричати! Жити, творити й... горлати. Щоб душу назовні, А серце — у п'яти. Щоб інший ніколи не зміг так кричати. Та часом зникає це відчуття Свободи й солодкого забуття. Зжираються нерви, будуються стіни Людина живе в полоні у ліні. Важко ходити й на плечах нести Постійний вантаж своєї туги. Тож варто кричати, Всюди й завжди. Щоб не відчувати цієї туги. Щоб жити спокійно, радіти і йти Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.
2019-04-13 21:10:46
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12474
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3887