Мій крик

Анастасія Шумнегра

Як це приємно — кричати! Жити, творити й... горлати. Щоб душу назовні, А серце — у п'яти. Щоб інший ніколи не зміг так кричати. Та часом зникає це відчуття Свободи й солодкого забуття. Зжираються нерви, будуються стіни Людина живе в полоні у ліні. Важко ходити й на плечах нести Постійний вантаж своєї туги. Тож варто кричати, Всюди й завжди. Щоб не відчувати цієї туги. Щоб жити спокійно, радіти і йти Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.

2019-04-13 21:10:46

6

0

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2911

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2491