Мій крик
Як це приємно — кричати!
Жити, творити й... горлати.
Щоб душу назовні,
А серце — у п'яти.
Щоб інший ніколи не зміг так кричати.
Та часом зникає це відчуття
Свободи й солодкого забуття.
Зжираються нерви, будуються стіни
Людина живе в полоні у ліні.
Важко ходити й на плечах нести
Постійний вантаж своєї туги.
Тож варто кричати,
Всюди й завжди.
Щоб не відчувати цієї туги.
Щоб жити спокійно, радіти і йти
Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.
2019-04-13 21:10:46
6
0