Мій крик
Анастасія Шумнегра
Як це приємно — кричати! Жити, творити й... горлати. Щоб душу назовні, А серце — у п'яти. Щоб інший ніколи не зміг так кричати. Та часом зникає це відчуття Свободи й солодкого забуття. Зжираються нерви, будуються стіни Людина живе в полоні у ліні. Важко ходити й на плечах нести Постійний вантаж своєї туги. Тож варто кричати, Всюди й завжди. Щоб не відчувати цієї туги. Щоб жити спокійно, радіти і йти Тим вічний шляхом крізь життєві ліси.
2019-04-13 21:10:46
6
0
Інші вірші поета
Дещо наболіле...
Інші поети
mikami
@mikami
Трояндочка
@Rose_Senorita
Mairi Gello
@mairigello
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5168
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2535