Наче вбитий тобою
Подолати журбу Прокинутись разом Думки, щоб хочаб від зла врятуватись! І не згадувати навіть біль цю жартом Які були ті дні. Кожень день, вчитися на помилках Наш творець створив Мене одинаком. Тож чудом, відносини як звичай Над небом спогади свої шукати. А що ж то рве скажи, наші струни Дощ нагадує мені твої сльози! Я наче був вбитий тобою Залишився холоднішим невдовзі В останне тебе втратив Мої ступні тільки вкрились росою. Я б не вивіз це кіно переглядати Мартін Іден, колись з любов'ю. Сад витончених слів загорівся Із тисячі дверей Завжди вибирав одну. І без сумніву, схожий я за Ромео Але щось не одужав, та чому? Два подиха, три кроки в ад А я мріяв усе життя своє літати! Тож літав, схожий за цикад.. Я не прошу тепер мене приймати. А що ж то рве скажи, наші струни Дощ нагадує мені твої сльози! Я наче був вбитий тобою Залишився холоднішим невдовзі В останне тебе втратив Мої ступні тільки вкрились росою. Я б не вивіз це кіно переглядати Мартін Іден, колись з любов'ю.
2023-08-16 10:44:55
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3161
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13469