Едва ли остью
Лунное небо, дым от костра, Спросишь, я в норме? - Остался осадок. Разбитые стёкла, лиричная мгла, Спросишь, насколько? - Едва ли остью. Внутренний мир свинчен, позволив Растрёпан, увеченный, клюнувший в плен. Баламутный, растерзан - уже без эмоций, Не думал, что у любви есть предел. Тихие зори, туманы паче зла, Унесший, в фаворе боли и горечи. Блаженное небо теряется на устах, А губы, носящие оттенок черного. Не мало в жизни придуманных вех, Мало жизни, симфоний и после. Как многие, прячут, что на душе, Из раза в раз, как кутаться с эфой. Любимых, считая, легка мишень, Не желавший меняться, я ошибся. И встали песка часы на душе, Не зазря говорят, хоть водицы напился..
2023-07-18 12:14:46
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4996
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807