Едва ли остью
Лунное небо, дым от костра, Спросишь, я в норме? - Остался осадок. Разбитые стёкла, лиричная мгла, Спросишь, насколько? - Едва ли остью. Внутренний мир свинчен, позволив Растрёпан, увеченный, клюнувший в плен. Баламутный, растерзан - уже без эмоций, Не думал, что у любви есть предел. Тихие зори, туманы паче зла, Унесший, в фаворе боли и горечи. Блаженное небо теряется на устах, А губы, носящие оттенок черного. Не мало в жизни придуманных вех, Мало жизни, симфоний и после. Как многие, прячут, что на душе, Из раза в раз, как кутаться с эфой. Любимых, считая, легка мишень, Не желавший меняться, я ошибся. И встали песка часы на душе, Не зазря говорят, хоть водицы напился..
2023-07-18 12:14:46
2
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10699
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13365