Едва ли остью

Seras Mark #КЗП

Лунное небо, дым от костра, Спросишь, я в норме? - Остался осадок. Разбитые стёкла, лиричная мгла, Спросишь, насколько? - Едва ли остью. Внутренний мир свинчен, позволив Растрёпан, увеченный, клюнувший в плен. Баламутный, растерзан - уже без эмоций, Не думал, что у любви есть предел. Тихие зори, туманы паче зла, Унесший, в фаворе боли и горечи. Блаженное небо теряется на устах, А губы, носящие оттенок черного. Не мало в жизни придуманных вех, Мало жизни, симфоний и после. Как многие, прячут, что на душе, Из раза в раз, как кутаться с эфой. Любимых, считая, легка мишень, Не желавший меняться, я ошибся. И встали песка часы на душе, Не зазря говорят, хоть водицы напился..

2023-07-18 12:14:46

Інші вірші поета

Від Нірвани - рвані мрії. Рапорт у відпустку Це моя вина Смородина

Інші поети

Eva Bush

@Eva_Bush_

pawan kaur

@pawan

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

17637

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13158