Едва ли остью
Лунное небо, дым от костра, Спросишь, я в норме? - Остался осадок. Разбитые стёкла, лиричная мгла, Спросишь, насколько? - Едва ли остью. Внутренний мир свинчен, позволив Растрёпан, увеченный, клюнувший в плен. Баламутный, растерзан - уже без эмоций, Не думал, что у любви есть предел. Тихие зори, туманы паче зла, Унесший, в фаворе боли и горечи. Блаженное небо теряется на устах, А губы, носящие оттенок черного. Не мало в жизни придуманных вех, Мало жизни, симфоний и после. Как многие, прячут, что на душе, Из раза в раз, как кутаться с эфой. Любимых, считая, легка мишень, Не желавший меняться, я ошибся. И встали песка часы на душе, Не зазря говорят, хоть водицы напился..
2023-07-18 12:14:46
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1662
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8675