Seras Mark #КЗП
@Shounen
Це просто жнець...
Блог Всі
Письмо з майбутнього
Новини, Думки вголос, Відгуки та рецензії
5
116
Втомлений суд...
Думки вголос, Різне, Цитати
7
2
152
Уривок нового
Новини, Цікаве, Думки вголос
6
158
Вірші Всі
Я кохав і тлів.
Тихо ховаю в рукаві той світанок! Пам'ятаю, як у грудні, я кохав і тлів. Але заважали крила, я - не міг літати, І вимірював глибини, плавати не вмів. Ти розкажи, що рай для нас - це тільки небо! Ти розкажи, що пекло - це лише обрив! А я, простий мрійник, що тільки по планетах! Казав тобі, що в ногу, та вирішив піти... Але в душі горить пожежа, немов лісове. Свою жалість, ти - залиш, тому що пізно буде. Ці іскорки мене так жалять, наче вхід - відкритий, І на оранку, вигоряю: ЩО ЗІ МНОЮ!? А я, можливо і залишуся, нескінченно! Ненавидячи цю думку «мені самотньо» Так, я брехун. - І це правда, а отже, чесно! У цьому світі, десь збоку, з болю винятково. Тихо ховаю в рукаві той світанок! Пам'ятаю, як у грудні, лише вдихала дим. Заплутала в ночах, адже були так схожі: Знов згорів в душі ліхтар, як кажуть, кожен може; Ти розкажи, що – не чекала. Минулим – не хворіла. Ти розкажи, в очах так впала і скінчилось терпіння. І взагалі, самий білий, кроки топчуть в пір'ї. Говорив: Відпусти!; - Це взаємно, вірно. І в душі горить пожежа, немов лісове, Як би нам, кажи – не шкода, пізно щось робити. Ці іскорки мене так жалять, наче вхід - відкритий, На оранку, вигоряю: ЩО ЗІ МНОЮ!? А я, можливо і залишуся, нескінченно! Ненавидячи цю думку «мені самотньо» Так, я брехлива! – і це правда, а отже, чесно! У цьому світі, десь збоку, з болю винятково.
2
0
174
Від Нірвани - рвані мрії.
Все ж таки від Нірвани - рвані мрії Від прозорого шляху, цяточка надії Я йду додому, чуєш мене, демон!? Я не сдамся без бою, так кличе серце! Я не заховаюсь, не повернусь спиною Мені боляче сміятися - відвик від цього І не поженусь, теж від сміху твого Навіть, якщо свою порожнечу не наповню..
4
0
370
Пишу з майбутнього
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих - не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? - Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію, тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжку, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних, Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Моє серце, я - це чую, сильно штовхає! Захищай, в тебе ще є надія, Якщо твоє життя - клітинка вже не ціла. Кожень день сурові випроби, пожалію, Навіть зберегу, коли вона від них п'яніла! Поринай, глибини тобі чи мало? Ти мій рай, із під неба щиро сяяв! Не тікай, пишу тобі з майбутнього, Прийде спокій, ти - довірся, кошмар закінчився. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе спасаючі, наклею чорний пластирь, І від скаженої ліри, знайду тих лікарів, Треба прийняти міри, і трошки світлих днів. Пам'ятай, якщо почуєш жар в легенях, Зроби, що ти хотів - незважаючі на нерви. Бо - це останній крок, благаю, розумієш!? Я тебе люблю. Будь обережним, Ти - моя воля, сила...
6
0
377