Блог
Всі
Письмо з майбутнього
Новини, Думки вголос, Відгуки та рецензії
https://www.surgebook.com/shounen/poem/pismo-z-maybutnogo
Закінчив цю історію.
5
116
Втомлений суд...
Думки вголос, Різне, Цитати
Я буду збиратися вгору, жити невагомо!
Відчиняти чужим двері, потім у п'яти стріляти!
Від зради пройти, вами крок знайомий,
До кінцевої "Залишся..." -
"Зайченя, але відбитки від бл*ді!"
Відчувши поразку, об землю зубами шкрябаючи.
Я повернуся ще, повернусь з поцілунком!
Мовчанням, можна набагато більше сказати,
Чим кричати тоді, хто помилився на тому ж.
У своєму житті, тих стосунків!
Рвали нитки віддзеркалень!
І потім усміхавшись - спуститься до вас униз,
Адже там, краще, а я – не вмію так жити.
Woven with love, emerald as a gift!
Приручений дурень, ще не добитий.
Women know the vice of melancholy
Що чоловіки, скажіть мені, знають про біль?
І раптом стало хреново,
Я втрачаю всесвіт,
Я гублю себе, свій втомлений суд!
І втрачу потім,
У дірах мертве серце!
А подумаю, що нескінченно дарую...
Уривок нового
Новини, Цікаве, Думки вголос
...
Я запрошую тебе на особливий танець!
Застосуй тут акварель своїми ногами!
Намалюй ось, щось краще ніж минуле!
Ми обидва підлітали, аби так тонути..
6
158
Вірші
Всі
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити,
Чи вбити, вбитих — не жалісно.
Та любові, нашого прагнення,
Як у штормі, здається мрією.
Припиняй, плакали вже за нас.
На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай!
Йди собі у темряві, серед них, байдужих,
Так вони з тобою, улюблений, квітучий!
Засинай, нехай по стінам холодом,
Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом.
Звісно не залишу, тріском на краю ліжка,
Треба закурити, треба відкрити вікна.
Не згасай, іноді буде боляче,
Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних.
Як скрипаль, тисне на нитки розпачі,
Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею.
Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь,
Я тебе врятую, наклею чорний пластир,
І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в,
Дочекайся миру і трошки світлих днів.
Ти впізна́єш голос із застиглого завтра,
Де твоя самота — лише згаслая ватра.
То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш?
Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш.
Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло,
Як усе, що ти любив, наче порохом стерло.
Наче лист, повернув крізь роки та дотягся,
Я — це ти, той що витримав і не зламався.
Не зважай, якщо світ розсипається вщент,
Я тримаю тебе в цей критичний момент.
І від чорної ночі, де кожна секунда — кат,
Принесу тобі звістку: немає шляху назад.
Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього,
Там, де страх твій став просто тишею.
Всі надії, нашого прагнення,
Стали світлом, а не мрією.
Не сумуй, витерли сльози ми.
Ти зміг піднятись? —
Тож, встань і іди!
Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений,
Я — це ти, нарешті врятований!
0
0
8
Рапорт у відпустку
Дорога втомилась під кроком важким,
І небо над нами стає мовчазним.
Я бачив багато, я чув через край,
Тепер мені, прошу, хоч спокій віддай.
Лишилися шрами, запеклись слова,
Бо вдома чекає родина моя.
Там сонце сідає за старий паркан,
І тихо зникає вечірній туман.
Відпусти додому, де дихають стіни,
Де я не солдат, а просто людина.
Підпиши цей папір, відпусти на вокзал
Набратися сили, щоб просто поспав.
Відпусти додому, до рідних облич,
Крізь далеку дорогу і темну ніч,
Щоб серце згадало забуте тепло,
І все, що боліло, нарешті пройшло.
Я вивчив напам'ять всі цифри та звіти,
Та хочеться просто той ранок зустріти.
Втомилися очі від кнопок і справ,
Я б вдома на ґанку хоч день простояв.
Забуду дедлайни, лишу монітори,
Там інший у серця тепер монітор.
Там кава у горнятку пахне інакше,
Там бути собою — і легше, і важче.
Відпусти додому, де дихають стіни,
Де я не солдат, а просто людина.
Підпиши цей папір, відпусти на вокзал
Набратися сили, щоб просто поспав.
Відпусти додому, до рідних облич,
Крізь далеку дорогу і темну ніч,
Щоб серце згадало забуте тепло,
І все, що боліло, нарешті пройшло.
2
0
43
Я без тебе
Я без тебе, як не дописаний сюжет,
Я без тебе, як безіменна книга,
Я без тебе, зовсім не поет,
Я - хмарина, що променів любила.
Я без тебе, як з півночі зала,
Що без сяйва, також вже не може!
Я без тебе, зараз тільки так,
Не сумуй, знаю, все буде добре.
Я без тебе, як вітер без дощу,
Я без тебе, почуваю себе п'яним,
Та напевно загубив крило своє,
Вже забув, як тепло, коли обіймають.
Я без тебе, як космос без зірок,
Я без тебе, зовсім не рум'яний,
Та болить, росте на тілі колисок,
Милоданка, люба, моя кохана.
Я без тебе, як казка нещаслива,
Я без тебе, як скринька без скарбів,
Сама найдорожча, ти мій подих, мила,
Я без тебе, наче взагалі не жив.
Я без тебе, гину квіткою з жахів,
Я без тебе, втратив самого себе,
Я без тебе, віриш, в вакуумі із слів,
Я без тебе, в темряві зітлів.
Я без тебе, як вітер без дощу,
Я без тебе, почуваю себе п'яним,
Та напевно загубив крило своє,
Вже забув, як тепло, коли обіймають.
Я без тебе, як космос без зірок,
Я без тебе, зовсім не рум'яний,
Та болить, росте на тілі колисок,
Милоданка, люба, моя кохана.
6
1
470
