Україна
Олена Чіхічіна
Поставити її на коліна? Ця ноша для вас непосильна! Бо незламна, горда, смілива, Моя люба, жива Україна. Її не зломити ганьбою, Не вкрасти її дику волю, Не вбити її кулеметом, Ми для неї станем наметом. Ми станем її талісманом, Для ворога сизим туманом. Сховаєм її від атак, Щоб серце не спіткав знову жах. Вона – мудра, красива дружина, Вона – юна, весела дитина, Вона – мати щира й дбайлива, Вона – пісня гучна солов'їна. Не забрати вам її гордість, Не схилити в пітьму її совість, Бо в світі така лиш єдина Могутня й вільна країна!
2022-11-18 23:20:43
11
0
Інші вірші поета
Ми лиш примари... Картина із спогадів Що таке любов... Прохання до бога
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Сандрін Iрріель
@sandrine_ukrainian
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3304