Я хочу миру
Олена Чіхічіна
Я хочу миру в Україні Нехай біда йде геть від нас Ми українці, серцем рідні І це не просто гучність фраз Нас любов до батьківщини єднає Під синім небом єднає людей В кого в серці, мелодія грає І душу гріє любов до дітей Ми усі без винятку схожі Не грає ролі мова чи дім Так навіщо шановні вельможі Ми знову підіймаємо пил Ми українці хочемо миру Не потрібна ця нам війна І я знову шукаючи риму Буду підбирати потрібні слова Я хочу жити в щедрому краї Де на світанку сонечко ллє Де солов'їні пісні лунають І звідки війна навіки піде
2018-11-28 20:07:23
22
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олена Чіхічіна
@Валерьян Тамулин Спасибо.
Відповісти
2018-12-06 19:29:52
Подобається
S_V1
Це прекрасно 😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏браво дайте хтось людині Оскар!
Відповісти
2022-10-20 11:39:20
1
Олена Чіхічіна
@S_V1 Щиро дякую)
Відповісти
2022-11-10 15:30:40
Подобається
Інші вірші поета
Я молюсь богині Славі... Що таке любов... Україна Ми лиш примари...
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Sofia St
@sofia_st
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6013
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5328