Я хочу миру
Олена Чіхічіна
Я хочу миру в Україні Нехай біда йде геть від нас Ми українці, серцем рідні І це не просто гучність фраз Нас любов до батьківщини єднає Під синім небом єднає людей В кого в серці, мелодія грає І душу гріє любов до дітей Ми усі без винятку схожі Не грає ролі мова чи дім Так навіщо шановні вельможі Ми знову підіймаємо пил Ми українці хочемо миру Не потрібна ця нам війна І я знову шукаючи риму Буду підбирати потрібні слова Я хочу жити в щедрому краї Де на світанку сонечко ллє Де солов'їні пісні лунають І звідки війна навіки піде
2018-11-28 20:07:23
22
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олена Чіхічіна
@Валерьян Тамулин Спасибо.
Відповісти
2018-12-06 19:29:52
Подобається
S_V1
Це прекрасно 😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏браво дайте хтось людині Оскар!
Відповісти
2022-10-20 11:39:20
1
Олена Чіхічіна
@S_V1 Щиро дякую)
Відповісти
2022-11-10 15:30:40
Подобається
Інші вірші поета
Я молюсь богині Славі... Картина із спогадів Ми лиш примари... Україна
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3116
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007