Я хочу миру
Олена Чіхічіна
Я хочу миру в Україні Нехай біда йде геть від нас Ми українці, серцем рідні І це не просто гучність фраз Нас любов до батьківщини єднає Під синім небом єднає людей В кого в серці, мелодія грає І душу гріє любов до дітей Ми усі без винятку схожі Не грає ролі мова чи дім Так навіщо шановні вельможі Ми знову підіймаємо пил Ми українці хочемо миру Не потрібна ця нам війна І я знову шукаючи риму Буду підбирати потрібні слова Я хочу жити в щедрому краї Де на світанку сонечко ллє Де солов'їні пісні лунають І звідки війна навіки піде
2018-11-28 20:07:23
22
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олена Чіхічіна
@Валерьян Тамулин Спасибо.
Відповісти
2018-12-06 19:29:52
Подобається
S_V1
Це прекрасно 😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭😭👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏браво дайте хтось людині Оскар!
Відповісти
2022-10-20 11:39:20
1
Олена Чіхічіна
@S_V1 Щиро дякую)
Відповісти
2022-11-10 15:30:40
Подобається
Інші вірші поета
Ми лиш примари... Я молюсь богині Славі... Картина із спогадів Прохання до бога
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5579
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16602