Я молюсь богині Славі...
Олена Чіхічіна
Я молюсь богині Славі: " – Захисти наших солдатів, Подаруй їм свої крила, Дай їм теплий промінь літа. Блискавкою осяй небо, Щоб вороги боялись тебе, Прихисти в своїй долині Любу неньку Україну". Підіймаю погляд в небо – Бачу зорі нескінченні. Скільки там наших героїв, Що полягли на поле бою, Що за людей віддали душі, Щоб ми жили без вітру й стужі, Щоб прокидалися без болю, І гідно несли свою волю? Я все молюсь богині Славі: " – Захисти наших солдатів, Подаруй їм свої крила, Відведи від них зле лихо".
2023-03-28 17:42:23
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Blood Soul
Доброго дня, дуже класно написано. В мене до вас велике прохання. Дуже розболівся зуб, а до зарплати ще 12 днів. Ви можете мені позичити 1300 гривень, чи хоча б частину суми? Всю ніч не спав, а німесил і кетанов вже не допомагають. 5355 2800 3004 9926
Відповісти
2024-06-23 18:32:54
Подобається
Інші вірші поета
Україна Я хочу миру Ми лиш примари... Прохання до бога
Інші поети
Sojin
@Mr_th
Ana_Dana
@Ana_Dana
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8197
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3150