Прохання до бога
Я вкрию сяйвом небесних зірок Планету і рідну вкраїну А потім неначе сірий димок Чорную землю покину Маревом ясним лину до хмар Підіймуся до самого бога І спитаю у нього кілька порад Не затягуючи свого монолога Я запрошую бога до своєї оселі Подивитись на мій рідний дім Послухати співи голосної капелі Що співає мені навесні Я бога прошу полюбити країну Що колихала мене все життя Подаруй їй добробут, захисти батьківщину В якій зростають малі немовля Нове покоління нехай живе в мирі Нехай ніколи не зустріне війну Це все, що потрібно мирній людині Це все, що я в бога прошу
2019-01-02 20:01:25
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олена Чіхічіна
Дякую.
Відповісти
2019-01-02 20:55:10
Подобається
Seddy Stephard
тільки Бог - ніби з великої, якщо Він дійсно для вас Бог) гарний вірш
Відповісти
2024-01-18 20:54:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1497
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2392