Світло в душі

Стезі

Ми бачимо світло, бачимо подих, Останні корали у серці квітуть Як вірити в щастя, чи є в нас надія? Чи будемо в світлі у цьому тонуть? Ти знаєш що робиться в світі єдинім, Що кожна людина мусить згадать? Що люди не є в цьому світі твариннім Тими, хто в кохання піде поринать Я знаю, не можна перекласти словами Не можна й іншим про теє сказать Наш вік пройде тихо, легенько кроками, Нічого натомість не схоче віддать А люди й не знають, як краще зробити Як краще байдужість оцю подолать Нічого не роблячи можуть згубити Так, що й ніхто не буде карать У кожного є своє світло - надія Кожен завжди зможе раду тримать Тільки не треба баритись тоді, як Душу відкривши, себе проклинать.

2019-01-27 15:13:54

21

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Максим

Ну слушай, в моём списке появился ещё один автор тут, которого реально приятно и интересно читать! Супер! Такие мысли ... глубокие ...

Відповісти

2019-11-13 19:39:15

1

Стезі

@Максим спасибо большое😊😊, украинский понимаешь😂🤔?

Відповісти

2019-11-13 19:41:59

Подобається

Максим

@Стезі Нууу, читаю конечно очень смешно, но я с города Черновцы. Живу я правда там толтко годика 2 может чуть больше. Но понимаю украинский очень даже хорошо )))

Відповісти

2019-11-13 19:44:26

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

4122

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5339