Світло в душі
Ми бачимо світло, бачимо подих, Останні корали у серці квітуть Як вірити в щастя, чи є в нас надія? Чи будемо в світлі у цьому тонуть? Ти знаєш що робиться в світі єдинім, Що кожна людина мусить згадать? Що люди не є в цьому світі твариннім Тими, хто в кохання піде поринать Я знаю, не можна перекласти словами Не можна й іншим про теє сказать Наш вік пройде тихо, легенько кроками, Нічого натомість не схоче віддать А люди й не знають, як краще зробити Як краще байдужість оцю подолать Нічого не роблячи можуть згубити Так, що й ніхто не буде карать У кожного є своє світло - надія Кожен завжди зможе раду тримать Тільки не треба баритись тоді, як Душу відкривши, себе проклинать.
2019-01-27 15:13:54
22
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Максим
Ну слушай, в моём списке появился ещё один автор тут, которого реально приятно и интересно читать! Супер! Такие мысли ... глубокие ...
Відповісти
2019-11-13 19:39:15
1
Стезі
@Максим спасибо большое😊😊, украинский понимаешь😂🤔?
Відповісти
2019-11-13 19:41:59
Подобається
Максим
@Стезі Нууу, читаю конечно очень смешно, но я с города Черновцы. Живу я правда там толтко годика 2 может чуть больше. Но понимаю украинский очень даже хорошо )))
Відповісти
2019-11-13 19:44:26
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3686
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2143