Світло в душі
Стезі
Ми бачимо світло, бачимо подих, Останні корали у серці квітуть Як вірити в щастя, чи є в нас надія? Чи будемо в світлі у цьому тонуть? Ти знаєш що робиться в світі єдинім, Що кожна людина мусить згадать? Що люди не є в цьому світі твариннім Тими, хто в кохання піде поринать Я знаю, не можна перекласти словами Не можна й іншим про теє сказать Наш вік пройде тихо, легенько кроками, Нічого натомість не схоче віддать А люди й не знають, як краще зробити Як краще байдужість оцю подолать Нічого не роблячи можуть згубити Так, що й ніхто не буде карать У кожного є своє світло - надія Кожен завжди зможе раду тримать Тільки не треба баритись тоді, як Душу відкривши, себе проклинать.
2019-01-27 15:13:54
21
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Максим
Ну слушай, в моём списке появился ещё один автор тут, которого реально приятно и интересно читать! Супер! Такие мысли ... глубокие ...
Відповісти
2019-11-13 19:39:15
1
Стезі
@Максим спасибо большое😊😊, украинский понимаешь😂🤔?
Відповісти
2019-11-13 19:41:59
Подобається
Максим
@Стезі Нууу, читаю конечно очень смешно, но я с города Черновцы. Живу я правда там толтко годика 2 может чуть больше. Но понимаю украинский очень даже хорошо )))
Відповісти
2019-11-13 19:44:26
1
Інші вірші поета
Пісня осені (Лунає пісня...) It's smth new... ЇСТІВНИК ПРИБОРІВ ФІЛЬКА
Інші поети
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5217
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3253