Пісня осені (Лунає пісня...)
Стезі
Лунає пісня, Тихо на душі. Що буди після? Гадаю все лише... Але ж це не важливо, Що буде зі мной далі. Я знаю, що, можливо, Не буду я в печалі. Лунає пісня, З собою забирає. Що буде після, Мені розповідає: Піду я за барвінком, Легенько нахилюся. Тендітним поцілунком Торкнуся й посміхнуся. Лунає пісня - Добре її чуть. Йде осінь пізня, Дощі її несуть. Вони співають гучно - Всі разом засинають Та позіхають вдячно, Вітри їх колискають. Лунає пісня, Ой, як вона лунає! Проте її не бійся, До тебе ж промовляє!
2020-04-28 13:16:15
18
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Стезі
@Кабинет Заядлых Писак #КЗП а я предоставлю художественный перевод собственного творения)))
Відповісти
2020-04-28 17:42:39
1
Деміра Рейн
Как по мне то офигенно.
Відповісти
2020-04-28 19:38:51
2
Стезі
@Деміра Рейн спасибо💕✨
Відповісти
2020-04-29 05:59:53
Подобається
Інші вірші поета
It's smth new... Світло в душі ЇСТІВНИК ПРИБОРІВ ФІЛЬКА
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1290
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1755