Мандрівник в пам'яті
Ти крокуєш довше тисячі літ,
Твій дім - увесь світ.
В полі вітру розкажи,
Куди тебе привели доріг зміїні клубки.
В час, коли межі розмиті,
Грюкни дверима - викини ключ.
Плюнь на поріг і крикни: "не вернусь!"
Тільки кроків у тьмі рівномірний шум.
Срібним черепом скалиться місяць і служки-зірки -
Шукай його доброти
В шумі вітру і в травах по росі.
Навіщо тобі причина лишня, коли є лише шляхи?
Спогадам сказав: "Бувай" .
Лиця і слова - тобі сьогодні все одно.
Він них давно остання вісточка прийшла -
Не відрізняєш нині день від дня.
Час не жорстокий -
Він просто не вміє гарно брехати.
Ти не переводиш чорнила на пусті романи,
І вогонь думок горить - все, що не сьогодні, буде колись.
Коли туман не розженуть вітри,
Дорогами так легко стане іти.
На дорозі лишу непомітні сліди
----------------------------------------------------------
Для "«мій» Апокаліпсис"
Легка Рука цитата з книги "Чоловік якого я люблю"
2020-10-12 18:28:37
3
0