Настільна гра ?
Ніколас Велес
Юна кров - нестримна ріка. Король чи дурак - різниця мала. В бою лиш пісня меча І стукіт щита – це правда, враже, твоя! Кров брата важливіша Короля - Пішак дійшов до кінця, Тепер він - Ферзя! І перед ним нове життя! Почалась між ними війна - Шістка побила Туза. З колоди випало два різних близьнюка - Сьогодні козирних карт нема.  
2018-12-31 18:11:03
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Poor_Sara
Дуже класно ))) обожнюю вірші в такому стилі! І Рима класна читати легко😊😄
Відповісти
2019-01-31 20:51:14
1
Софія Притула
🙌🙌🙌
Відповісти
2019-04-13 19:37:30
Подобається
Ніколас Велес
@Софія Притула а не секрет що означають твої смайлики?
Відповісти
2019-12-25 23:30:34
Подобається
Інші вірші поета
Якби плакав замерзлий край Вальхальські Полки Цинкова Корона Небо тепер далеко
Інші поети
Алина
@Alina_Krasnobaeva_
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4663
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11249