Настільна гра ?

Ніколас Велес

Юна кров - нестримна ріка. Король чи дурак - різниця мала. В бою лиш пісня меча І стукіт щита – це правда, враже, твоя! Кров брата важливіша Короля - Пішак дійшов до кінця, Тепер він - Ферзя! І перед ним нове життя! Почалась між ними війна - Шістка побила Туза. З колоди випало два різних близьнюка - Сьогодні козирних карт нема.

2018-12-31 18:11:03

15

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Poor_Sara

Дуже класно ))) обожнюю вірші в такому стилі! І Рима класна читати легко😊😄

Відповісти

2019-01-31 20:51:14

1

Софія Притула

🙌🙌🙌

Відповісти

2019-04-13 19:37:30

Подобається

Ніколас Велес

@Софія Притула а не секрет що означають твої смайлики?

Відповісти

2019-12-25 23:30:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12717

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5112