Життя моїх спогадів
Чи пам'ятаєш ти запах талого льоду? Розливається його тихий скрип весною над закованою в кригу водою; І на очах затихає прощальний шепіт хвойного краю, Та назавжди врізались в мої сни ті казки, Їх мені холодної ночі розповіли пишні красуні ялинки. Гарячими літніми ночами я сумую за їх тихими неспішними голосами, З поривами вітру мої думки танцювали під дрімучими дубами, А мелодійний шурхіт опалої крони Відносить мене від залізобетонної Медузи Горгони.
2020-09-22 18:19:16
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ніколас Велес
дякую.
Відповісти
2020-09-22 18:24:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6657
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2215