Скажи, навіщо...
Sunblier_
Скажи, навіщо було починати Вели монологи про вічну любов Коли ці слова, мов перлини агату Розбилися вщент на душі моїй знов *** Може не варто разом іти далі Вірити в те, що десь там колись Все буде, як мріяли ми в ідеалі Як будем надалі дивитись у вись *** Може, у мене і світ кольоровий І бачу усе у рожевих тонах Та знаю, що кожне обіцяне слово Тобою розтоптане у сірий прах. *** Просто іди своїм шляхом вперед Забудь мене, і не згадуй ніколи Лети літаком до кордонів планет Щоб наше минуле не сталося знову
2020-04-08 20:09:37
2
0
Інші вірші поета
Я більше не можу не гратись... Це була зима... Глибина ***
Інші поети
sambridhi
@sam6ridhi
Tamya Lopez
@billie_diamonds_vida
Tota .
@To_ta
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
6281
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2248