Реквієм
переклад знаменитого вірша "Реквієм" Марини Цветаєвої
Вже скільки них, полинуло в безодню
Розверзту вдалині.
Прийде пора, коли і я щезну
з поверхности Землі.
Затерпне все, що бриніло і боролось,
сіяло і ринулось.
І зелень моїх зіниць, і ніжний голос,
і злато моїх кіс.
І буде реальність з її насущним хлібом,
забутністю днини.
І буде все- неначе би під небом
і не було мене.
Мінливої, як діти, в кожній міні,
і так не довго злої,
Що любила час, коли дрова в каміні
стають золою.
Віолончель і кавалькади в хащах,
і дзвін дзвонів в селі...
- Мене такої живої і справжньої
на лагідній землі.
До вас усіх,- що мені ні в чім не знавшій міри,
чужії чи свої?!
я звертаюся з вимогою віри,
і з мольбою любові.
І день і ніч, пером писавши й усно:
за правду та і ні,
за те, що мені так часто надто сумно,
і тільки двадцять літ,
за те, що мені пряма необхідність-
прощення всіх кривд,
за всю мою нестримну ніжність
та надто гордий вид.
За біг і швидкість стрімких подій,
за правду, за гру...
- Послухайте,- і ще мене любіте,
за те, що я помру.
2021-03-07 07:23:12
2
0