Світлана Мелашич
@SvetlanaMelasic
Блог Все
Что ощущает ребенок во время аборта?
Новости
3
2
37
В защиту нерожденных детей
Новости
3
16
37
Борьба за страховую медицину и против коррупции
Новости
1
38
Книги Все
Стихи Все
Реквієм
переклад знаменитого вірша "Реквієм" Марини Цветаєвої Вже скільки них, полинуло в безодню Розверзту вдалині. Прийде пора, коли і я щезну з поверхности Землі. Затерпне все, що бриніло і боролось, сіяло і ринулось. І зелень моїх зіниць, і ніжний голос, і злато моїх кіс. І буде реальність з її насущним хлібом, забутністю днини. І буде все- неначе би під небом і не було мене. Мінливої, як діти, в кожній міні, і так не довго злої, Що любила час, коли дрова в каміні стають золою. Віолончель и кавалькади в хащах, і дзвін дзвонів в селі... - Мене такой живою і справжньою на лагідній землі. До вас усіх,- що мені ні в чім не знавшій міри, чужії чи свої?! я звертаюся з вимогою віри, і з мольбою любові. І день і ніч, пером писавши й усно: за правду та і ні, за те, що мені так часто надто сумно, і тільки двадцять літ, за те, що мені пряма необхідність- прощення всіх кривд, за всю мою нестримну ніжність та надто гордий вид. За біг і швидкість стрімких подій, за правду, за гру... - Послухайте,- і ще мене любіте, за те, що я помру.
2
0
131
Две
во мне- две страсти, тучи две - две ласки. глаза немыслимо слепы, и молний их - огонь из сказки, меня разсек на две любви. я трепет ласки чую в боли, в крови ищу неповтомый свет. рвётся выхорь безудержной страсти, вместо меня рыдает дождь. и распинает на кресте безвластья, меня немыслимая дрожь. я не умею слышать так, как слишать могут только Боги. и терзать не умею, как палач, и кажется и верится не научусь. плесни вина в бокал с глазами грусти, и колдовства во инее груди не станет. я беру в душу все, отучившись робеть. и за это меня токи души не прощают. и суть мою в любви искавшей сути, найдут в истоках трепета сердечного: материнства чужых - родных детей. до боли, до истины , до сказки. все теряю, не тебя и не жизнь,-себя? и по капельке вен голубых поэта, истекает бренная пыль небосвода. здесь были миллиарды до меня, и все глаза - уста сомкнув уходят. я не вижу романтики в смерти, но все же я вижу в ней когда-то себя. и глазам от этого света - темно. две страсти во мне как две бури, не знаю покоя от молнии дня. две страсти во мне как два моря, без исхода и виденья дна.
1
0
93
Ти - прах землі
людина, - ти є лиш прах землі, і все ж безмежно любиш. в очах застигли ручаї журби і крик постукав в піднебесся. людина, - ти є лиш сіль землі, незгоєної рани її, кровотоки, твоє оживили буття. цифрові картинки збудили твій разум. ти - атомне нутро в божественному знанні. ланцюгове тавро - твої незбагненні гени. в твоїм пізнанні - застиглий космос. і чортів свист, молитви Бога, все в тобі живе й пульсує, як струна. Людина, - ти лиш розум і скарб Землі- твоє життя.
5
0
215