Жива душа

Світлана Мелашич

жива душа. іще жива. на ній немає вічних літ. і одна. іще одна. іще одна. і атомів розіпнутих наліт. я бачу людські муки, я бачу склеєні монетою повіки, я бачу квіти крізь розлуки, ростуть з землі в гнаніті. я знаю час - струна облудна. ще цокне: і не стане мене. і будуть свята й вічні будні. не буде лиш мене й людей. тих, що невірні й вірні знали, мене: як життєдайну(безмежну) і просту. і будуть ідоли: ізвідані й незнані кувати віру не святу, як і кували. і я стоятиму на сторожі печалі. бо я жила із нею, і її змирила. і люди будуть, що до мене так кричали. я стоятиму, над мною - будуть мої крила.

2022-02-21 17:36:40

1

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2428

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12271