Жива душа
Світлана Мелашич
жива душа. іще жива. на ній немає вічних літ. і одна. іще одна. іще одна. і атомів розіпнутих наліт. я бачу людські муки, я бачу склеєні монетою повіки, я бачу квіти крізь розлуки, ростуть з землі в гнаніті. я знаю час - струна облудна. ще цокне: і не стане мене. і будуть свята й вічні будні. не буде лиш мене й людей. тих, що невірні й вірні знали, мене: як життєдайну(безмежну) і просту. і будуть ідоли: ізвідані й незнані кувати віру не святу, як і кували. і я стоятиму на сторожі печалі. бо я жила із нею, і її змирила. і люди будуть, що до мене так кричали. я стоятиму, над мною - будуть мої крила.
2022-02-21 17:36:40
1
0
Інші вірші поета
Колізей Мене згвадтовано під древом Душа Генію
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Luna
@Moon_Luna_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3090
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5217