Відкинутий воїн
З меча стікає кров густими рядами, бо був в ту ніч відвернутий твоїми словами. За віру свою навіки був проклятий богами, щоб битися в полі з тисячею мечами. Моє тіло від страху більше не тремтить, тремтіло від жаху у ту страшну мить. Глибока рана у грудях уже не болить, я замкнутий в місці де бій лиш шумить. Був відвернутий богинею кривавою й злою, цей жах не бачив за її неземною красою. Я тут так давно що забув зовнішність і твою і мою, скільки ж століть я тут б'юся з собою? Мій меч затупився, броня у вм'ятинах вся, по всюди розбризкана кров ворогів і моя. З грудей висунувся спис я вже мертвий лежу. Вхід у цей проклятий світ стережу. І наступний воїн який буде за мною, він замінить мене в цьому пеклі з тобою. Лиш коли він паде, стане моєю вільною душа, скільки ж таких тут померло як я?
2022-11-20 08:29:35
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sergiy Komarov
Забагато квадратних рим на початку. Але в цілому непогано, навіть холодок пробрав з середини вірша:)
Відповісти
2022-11-20 10:41:37
2
Svora
@Sergiy Komarov Прийму до уваги. Дякую що не полінились коментар написати😁
Відповісти
2022-11-20 10:52:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8107
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701