Відкинутий воїн
З меча стікає кров густими рядами, бо був в ту ніч відвернутий твоїми словами. За віру свою навіки був проклятий богами, щоб битися в полі з тисячею мечами. Моє тіло від страху більше не тремтить, тремтіло від жаху у ту страшну мить. Глибока рана у грудях уже не болить, я замкнутий в місці де бій лиш шумить. Був відвернутий богинею кривавою й злою, цей жах не бачив за її неземною красою. Я тут так давно що забув зовнішність і твою і мою, скільки ж століть я тут б'юся з собою? Мій меч затупився, броня у вм'ятинах вся, по всюди розбризкана кров ворогів і моя. З грудей висунувся спис я вже мертвий лежу. Вхід у цей проклятий світ стережу. І наступний воїн який буде за мною, він замінить мене в цьому пеклі з тобою. Лиш коли він паде, стане моєю вільною душа, скільки ж таких тут померло як я?
2022-11-20 08:29:35
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sergiy Komarov
Забагато квадратних рим на початку. Але в цілому непогано, навіть холодок пробрав з середини вірша:)
Відповісти
2022-11-20 10:41:37
2
Svora
@Sergiy Komarov Прийму до уваги. Дякую що не полінились коментар написати😁
Відповісти
2022-11-20 10:52:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1528
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10154