Вірші
Чужа сила
Тіло мого брата поїдала ворона, він пав в бою як колись впали стіни Єрихона. Над полем кривавим літали грифони, вони не більше ніж слуги старого злого дракона.
Захмарилось небо, пішла звідти вода, шкода вона не змиє з мене кару гріха. Я пішов лісом і зустрів там старця, видно по ньому він колись був воїн як я.
Став переді мною зупинив він мене, сказав що жертва мого брата тепер весь світ збереже. Я колись був як ти. Тільки жертва моя, вона дала мені страшну силу творця.
Дерева зашуміли, забурлила ріка. Дарую тобі воїн тепер моя сила, твоя. Не зроби помилки яку зробив колись я. Іди вбий дракона, зроби як хотів, тепер чуєш ти силу у тілі своїм.
Вітер подув його попелом рознесло по лісу, шкода не поховали його в землі з низу.
У грудях стукнуло, я всю міць сили відчув, великий досвід старця я також здобув.
Діло у мене піти та вбити дракона, довго ж на рогах його пробула корона. Довгий шлях подолав, але його в лігві не було. Запізно я зрозумів що ця сила його.
4
0
262
Тисяча душ
Нас тисяча була, ми ішли в бій проти демона злого. Кожен зброю стискав і простив навіть ворога свого. За обліком він страшніше змія слизького, навряд нам вистачить такого війська малого.
У бою кожен з нас дуже люто кричав, демон збісився він рвав нас, рубав. Той - хто поранений кликав на поміч, ридав. Змій у цей час людей зубами розтерзав.
Тіла розкидані по полю, демон страшну магію творив. Глянув в мою сторону на мені мітку створив. Я лиш подумав "за що це мені", тепер ця тисяча душ в одній моїй голові.
Так хто я тепер, воїн військ сатани? Чи творитиму жах який творять вони? Видно у небі прогоріла зоря, тепер мені не підвладна навіть воля моя.
8
0
229
Відкинутий воїн
З меча стікає кров густими рядами, бо був в ту ніч відвернутий твоїми словами.
За віру свою навіки був проклятий богами, щоб битися в полі з тисячею мечами.
Моє тіло від страху більше не тремтить, тремтіло від жаху у ту страшну мить.
Глибока рана у грудях уже не болить, я замкнутий в місці де бій лиш шумить.
Був відвернутий богинею кривавою й злою, цей жах не бачив за її неземною красою.
Я тут так давно що забув зовнішність і твою і мою, скільки ж століть я тут б'юся з собою?
Мій меч затупився, броня у вм'ятинах вся, по всюди розбризкана кров ворогів і моя.
З грудей висунувся спис я вже мертвий лежу.
Вхід у цей проклятий світ стережу.
І наступний воїн який буде за мною, він замінить мене в цьому пеклі з тобою.
Лиш коли він паде, стане моєю вільною душа, скільки ж таких тут померло як я?
12
2
273
