Червоний місяць
Колись була зоря на небі, Що закохалась у місяць веселий. Він танцював, він форму міняв, Він з розуму зводив і залишав. Вона вірила тільки в одне, Що колись у його обійми впаде, Він побачить її, він відчує її, Він скаже ці слова головні. Зоря так любила і так вірила, Що собою усе засвітила. Вона стала велика й червона, Бо була уся із любові. І небо не витримало, відпустило, Заплакало, бо колись теж так любило. Зоря летіла, летіла, кричала, А місяць бачив її і мовчав. Впала зоря та померла з любов'ю, Сьогодні місяць засяяв кров'ю. 08.12.13
2018-01-22 17:04:34
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Святослава Небожина
я очень рада)
Відповісти
2018-03-03 07:08:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2536
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5033