Червоний місяць
Колись була зоря на небі, Що закохалась у місяць веселий. Він танцював, він форму міняв, Він з розуму зводив і залишав. Вона вірила тільки в одне, Що колись у його обійми впаде, Він побачить її, він відчує її, Він скаже ці слова головні. Зоря так любила і так вірила, Що собою усе засвітила. Вона стала велика й червона, Бо була уся із любові. І небо не витримало, відпустило, Заплакало, бо колись теж так любило. Зоря летіла, летіла, кричала, А місяць бачив її і мовчав. Впала зоря та померла з любов'ю, Сьогодні місяць засяяв кров'ю. 08.12.13
2018-01-22 17:04:34
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Святослава Небожина
я очень рада)
Відповісти
2018-03-03 07:08:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2263
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2312