Writers' Legacy
"Hey." "Hmm?" "You are the writer of this story, yes?" "Yes." "And those rubbish poems and other stories?" "Yes." "How about those garbage-looking characters in your story? Who establish it?" "I did it all myself." "Ooh. That, I guess, explains why all of it is as languish as the writer itself." "I think so." "Didn't you get hurt?" "No." "But, I am insulting you and your works— just in case you didn't notice—" "I notice it. But the term 'insult' isn't the right term." "What do you call it then?" "Uh.. a truth..?" "Truth? You mean it real—" "Yes. It really is a rubbish.. like me." "Oh. Why—? I mean, how do you say so?" "I am the writer of those poems and books. And I know it myself, it was rubbish." "Really?" "Yes." "But being rubbish doesn't actually matter as long as you put your heart in your works." "I know." *hugs each other* "W-Wait! Is it only me or you really lost your heart? I can't feel any heartbeats." "I didn't lost them." "But how in the world—" "I put it in all of my works. Especially the one you were reading right now." #StoryoftheDay #ShortStory #Conversation #WritersLegacy
2019-05-09 00:16:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3725
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794