Writers' Legacy
"Hey." "Hmm?" "You are the writer of this story, yes?" "Yes." "And those rubbish poems and other stories?" "Yes." "How about those garbage-looking characters in your story? Who establish it?" "I did it all myself." "Ooh. That, I guess, explains why all of it is as languish as the writer itself." "I think so." "Didn't you get hurt?" "No." "But, I am insulting you and your works— just in case you didn't notice—" "I notice it. But the term 'insult' isn't the right term." "What do you call it then?" "Uh.. a truth..?" "Truth? You mean it real—" "Yes. It really is a rubbish.. like me." "Oh. Why—? I mean, how do you say so?" "I am the writer of those poems and books. And I know it myself, it was rubbish." "Really?" "Yes." "But being rubbish doesn't actually matter as long as you put your heart in your works." "I know." *hugs each other* "W-Wait! Is it only me or you really lost your heart? I can't feel any heartbeats." "I didn't lost them." "But how in the world—" "I put it in all of my works. Especially the one you were reading right now." #StoryoftheDay #ShortStory #Conversation #WritersLegacy
2019-05-09 00:16:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8955
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13019