Writers' Legacy
"Hey." "Hmm?" "You are the writer of this story, yes?" "Yes." "And those rubbish poems and other stories?" "Yes." "How about those garbage-looking characters in your story? Who establish it?" "I did it all myself." "Ooh. That, I guess, explains why all of it is as languish as the writer itself." "I think so." "Didn't you get hurt?" "No." "But, I am insulting you and your works— just in case you didn't notice—" "I notice it. But the term 'insult' isn't the right term." "What do you call it then?" "Uh.. a truth..?" "Truth? You mean it real—" "Yes. It really is a rubbish.. like me." "Oh. Why—? I mean, how do you say so?" "I am the writer of those poems and books. And I know it myself, it was rubbish." "Really?" "Yes." "But being rubbish doesn't actually matter as long as you put your heart in your works." "I know." *hugs each other* "W-Wait! Is it only me or you really lost your heart? I can't feel any heartbeats." "I didn't lost them." "But how in the world—" "I put it in all of my works. Especially the one you were reading right now." #StoryoftheDay #ShortStory #Conversation #WritersLegacy
2019-05-09 00:16:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12647
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4189