Загадка чарівна
Серце так плаче і злиться Очі обливаються кров'ю Дівчинка тихенько кличе Свою надію одну Ллється весняний дощ Похмурі хмари пливуть Дівчинка біла мов стеля Нерухома сидить Важко дивитись на неї Очі втрачені надії Мов склянки золотії Розбиті вщент Сидить вона одна В кімнаті пустоти І котиться сльоза Остання її сльоза І хто не знає Що сльози дівочі не прості Вони ж дорожчі за діамант І за сонце ясне І хто б то знав За що страждає Ця леді молода Вона ж подібна сонцю Колись була така Її очі як ніч глибока Тонути можна в них Таємна мов загадка Солодка мов шоколадка Любов вбиває нас І вбив її так само Принц один такий Нарцис дурний Знайте мої любі Не любов вбиває нас А людина не знаюча її Сили великої любові Загадки такої чарівної
2020-05-18 13:46:38
7
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1285
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9679