Війна

Анна Топтун

Жах, який неможливо передати Лиш одне хочу я людей спитати Коли ви перейшли кордон держави Справжньої, суверенної держави Що побачити ви тут хотіли? Пробачте, але вас тут не чекали Йдіть додому і бережіть свій дім І правду там розкажіть усім Ми сильні, ми мужні і ми єдині Ми не дозволимо прийти тварині Яка називаючи нас братами Підло так в ночі на нас напала Кажуть, що вони нас захищають Але чому люди тут страждають? Коли проливається кров дітей Росте мотивація в серцях людей Я вірю, Господь, всіх нас захищая Не має щастя, коли люди помирають Топтун Анна, 25.02.2022

2022-02-25 22:38:02

Інші вірші поета

Поки в полі грім Спитаєш і скажу Шляхи Школи зруйновані стіни

Інші поети

Sofia Myers

@soffimyerrs

Black flower

@_Black_flower

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11669

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4167