Дива

Анна Топтун

Таємниці світла. Таємниці добра. Заховані там десь в окопах життя. Там хлопці звичайні творять дива Краще ніж міфічні істоти і божества. Ті воїни там щодня рятують життя І спокійно вони йдуть в майбуття. Страху не мають, в них чиста душа. Вони на землі тихо творять дива. Там в окопах в них мерзне рука, Але сміливо вони натискають курка, Бо після зими знову почнеться весна. Не здаються вони. В них надія жива. День за днем, вони творять дива. Їх там рятують звичайні слова. Буде вільна наша рідна земля Почнеться нарешті мирне життя.

2023-12-10 06:39:10

Інші вірші поета

Душі А він там десь... Спогади Як стати щасливим

Інші поети

Hell_ga

@Hell_ga

Стефанія Судомора

@stephaniya_sudomora

Almost_holy

@Almost_holy

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2412

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12926