Проклята зима
Слізьми омита вся земля. До небес здіймається душа. Завжди панує тут тепер зима. Вже Богом проклята війна. Бо невинних зупинилися серця, Коли в наш дім постукала біда І в боротьбі закінчилось їх життя. Їх назавжди вже забрали небеса. І сльози ллються без кінця, Бо поруч коханих вже нема. Цих ран, незагоять вже слова І біль невчухне, поки йде війна. Лиш про одне молю я небеса, Щоб закінчилась вже ця війна. І ми змогли почати все з нуля, А перемога зігріла наші всі серця
2024-02-07 17:24:15
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2335
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6438