Перше червня 2030 рік, третя година ночі. На океанічній платформі, в Тихому океані в кількох сотнях кілометрів від побережжя США, проводився черговий експеримент зі спроби вийти на зв'язок з пеклом. Причиною цього були події двадцять сьомого липня 2024 року. В цей день відбулася битва між королем та королевою пекла з Війною, вершником апокаліпсису. Від вершника не лишилося нічого окрім його меча та уламків від обладунків, але людям цього вистачило для того щоб відтворити їх та почати вивчати магічний світ. Також уряд почав вишукувати та виходити на контакт з магами, чаклунами та відьмами. Разом з цим вони почали витягувати інформацію з культів демонів, аби отримати додаткову інформацію про пекло. Експерименти з спробами виходу на зв'язок з пеклом проводили виключно у міжнародних водах, аби уникнути проблем з законом, причиною цього була у вбивстві власних людей, а потім їх воскресіння за допомогою магії. Поки агенти являються мертвими, їх душа все ще має зв'язок з тілом і завдяки цьому можна передавати інформацію між вимірами.

Більшу частину часу сигнали з пекла представляли з себе прості шуми, інколи голоси, крики, постріли та вибухи. Але саме першого червня, о третій годині ночі сигнал був непросто потужним та чистим, а двобічним. Тобто інформацію можна було не тільки отримувати, а й передавати. Навіть більше, можна було використовувати голосовий зв'язок. «Мене хтось чує?», − було чутно з динаміків, це був досить приємний та трохи гіпнотичний голос.

− Так ми вас чуємо! Назвіть своє ім'я та прізвище. – відповів один з генералів, що слідкував за проведенням експерименту.

− Мене звуть Джек… Морнінгстар. – відповів голос.

− Добре пане Морнінгстар, можна я поставлю для вас кілька запитань?

− Можете, але спочатку я у вас дещо спитаю. Ви з Землі?

− Ми з Землі, а ви зараз в пеклі?

− Нажаль так. Я тут в'язень.

− Хіба пекло не являється тюрмою для грішних душ?

− Це не тюрма, а цілий світ зі своїм суспільством, владою та ієрархією. Я являюся в'язнем в окремій тюрмі, якщо ви мене звільните, я допоможу вам проникнути в пекло без смертей.

− Чому ми маємо вам вірити? І як ви вийшли з нами на зв'язок якщо ви в тюрмі? Що з нашим агентом?

− Я достатньо могутній, щоб перехопити ваш сигнал. Тюрма вже мене ледь тримає. Але якщо ви мені не вірите, я можу прямо зараз вам дати закляття, яке здатне відкрити портал до пекла. Хоча швидше це ритуал.

− Ми подумаємо над вашим спасінням, якщо ви справді дасте нам цей ритуал.

Джек перечислив компоненти, які з його слів здатні відкрити портал до пекла, туди входили: свята олія, благодать нефіліма та кров грішника. Ритуал простий, всі його складові треба лише перемішати, намалювати на підлозі коло та провести спіральні лінії в центр, де мало буди ще одне коло але менше, а в кінці підпалити це. Урядові агенти мали все окрім благодаті, хоча з її отриманням проблем немає, оскільки вони знають про місце проживання одного нефіліма. Він працює шерифом в невеличкому тихому містечку в штаті Монтана.

Восьма ранку, столиця пекла. Король пекла Френк одягнутий у прості сині джинси, чорні кросівки, білу футболку та сіру толстовку з каптуром, а на його руках було два чорно-срібні металеві плетені браслети, вони могли перетворюватися на класичні мечі та револьвери, в обох випадках вони складалися з особливих бойових сплавів створених у пеклі ним. Зовнішньо це був демон-папуга, демон простору та руху, більша частина оперення була насиченого синього кольору, але обличчя було наче злегка висвітлене більш блідним відтінком синього, а очі були повністю жовті. Руки були поєднанням пташиних крил, людських рук та пташиних лап. Хвіст у демона наявний, він був довгим але до підлоги не діставав, буквально на пару сантиметрів. Також Френк був вищий за багатьох своїх родичів, зріст яких коливався в межах трьох метрів, та знайомих хоч і не надто сильно. На його ногах була одна пара колін, як в людей, у демонів молодого покоління це норма. Він прогулювався по прилежній території свого маєтку, який був виконаний у стилі мінімалізму, в білих, чорних та металевих кольорах. Разом з цим він говорив по телефону зі своїм старшим на шість років братом Раулем, демоном емоцій та почуттів, в минулому був графом Каслів, але після об'єднання Каслів з Гоетією в один новий клан, що отримав назву Унфамілія, він зміг отримати ранг князя як і в його дружини Сари, демона сонця.

− То що, Рауле? На скільки запрошуєш нас до себе? – спитав Френк.

− Я навіть не знаю, чи варто вам приходити. В тебе аж три дитини та прекрасна дружина, може ти не будеш на мене відволікатись? Та і привід не сказав би, що дуже вагомий.

− Тобто, те що Сара завагітніла, це для тебе нічого не значить?

− Не перекручуй мої слова, тим паче ти й так зрозумів, що я мав на увазі.

− Просто я в будь-якому випадку прийду до тебе в гості, проблема в тому, що я даю тобі можливість запросити нас. Хоча я можу попросити Аурелію щоб вона домовилась з Сарою і тоді тобі точно не втекти від мене, чи від Сари.

− Ну ти й хитрий лис… добре, запрошую тебе та Аурелію до себе в гості. Задоволений?

− Так, а ще я візьму з собою дітей.

− І Чарльз знову буде виносити всім мізки… Чому Алан такий ідеальний, а він ні?

− Вони обидва по своєму ідеальні, коли в самого буде дитина, зрозумієш. І ще ти не назвав на котру годину до вас приходити, бо мені не важко хоч зараз всіх зібрати.

− На шосту вечора.

Брати попрощались один з одним та поклали слухавку. Потім Френк підійшов до одного з кущів та дістав звідти свого старшого сина Алана, якому скоро виповниться шість років. Його очі мали золотий колір, більша частина його тіла була чорна, верхня частина ніг та обличчя були темно-сірі, хвіст був маленький та чорний. На його голові з лівого боку була ціла лінія з золотих пір'їнок. Дзьобик був як у папуги, ноги мали одну пару колін, а зріст був трохи менше за півтора метри. Одягнутий він у синю футболку з намальованими білими зірками та білі шорти. Алан підслуховував розмову і Френк про це знав, бо здатен відчувати простір навколо себе, він не сварив сина, а взяв його на руки, обійняв та поцілував у лоба, після чого вони разом пішли до маєтку. Коли вони вже були в будинку, на голову короля пекла, стрибнула його дворічна дочка Нора. У неї були блакитні очі, її оперення було переважно в чорних кольорах, але були й срібні вкраплення. Вся її голова була срібна, за виключенням того пір'я, що імітувало волосся, воно було чорним. Дзьоб, схожий на поєднання совиного та папужого, також був чорним. Її хвіст був досить довгим та діставав підлоги, ноги мали по одному коліну. Зріст був трохи більше метра. Одягнута дівчинка була в жовте платтячко. Френк всадив Нору собі на плечі, вона любила ховатись десь зверху та стрибати на батьків, щоб її покатали на плечах, та попрямував у бік їдальні.

Там їх вже зачекалась Аурелія одягнута вона була у темно-фіолетову футболку з золотими зорями, чорні легкі джинси та чорні черевики на невеликих підборах, а на її руках було два браслети, як і в її чоловіка, обидва могли перетворитися на обладунок, що повністю покривав руку, або на катану. Вона являлась демоном Останньої зорі. Зовнішньо вона була поєднанням сови та орла, завдяки мамі, її обличчя було більш витягнуте ніж у батька і мало біле оперення, дзьоб повністю чорний, на голові була частина пір'я чорного кольору, яке імітувало довге волосся але зачіска, доволі неохайна як на королеву пекла. Її очі були світло-фіолетові. Тіло у дівчини мало чорне оперення з періодичними золотими плямами, хвіст був великий та легко діставав підлоги. За зростом вона була трохи нижча за свого чоловіка. Френк спустив з себе Нору та Алана, після чого, абсолютно не соромлячись, пристрасно поцілував Аурелію. Це побачив Чарльз, середня дитина в сім'ї, якому недавно виповнилося п'ять років. Він був трохи нижчий за Алана та мав коротший хвіст ніж в нього, також він мав темно-синє оперення, з трохи висвітленим обличчям, та чорний дзьоб як у батька. А його очі були м'ятно-зелені. Одягнутий він в білу футболку з чорними абстрактними малюнками та сірі шорти. Серед всіх дітей Френка та Аурелії, Алан був найбільш спокійним, розумним і талановитим, Чарльз був вередливим та старанним перфекціоністом, а Нора мала найдобріше серце та купу енергії.

Сім'я почала снідати. Діти та Аурелія їли салати, макарони та смажене м'ясо, а Френк, через свою видову належність, не міг переварювати м'ясо, тому заміняв його різними стравами з комах. Батько сімейства за сніданком повідомив, що сьогодні вони їдуть до Рауля в гості. Аурелія була тільки за, оскільки давно вже не бачилась з Сарою, яка стала їй майже як сестра. Алан та Нора також були за поїздку, оскільки скучили за своїм дядьком. І лише Чарльз не сильно хотів, він звичайно любив свого дядька з тіткою, але не любив те як вони відкрито показують свою любов, також коли його батьки її демонструють, йому становиться гидко. Але Френк змінив його думку лише однією фразою: «Якщо будеш бешкетувати – ми візьмемо до себе тітку Гвен на вихідні і ти будеш за нею доглядати та відповідати за неї.». Чарльз одразу заспокоївся і погодився на поїздку в гості.

Четверта година дня, США, штат Монтана, невеличке містечко Грінсайд. Шестеро урядових агентів зайшли до місцевого відділення поліції та пройшли до кабінету місцевого шерифа Метью Девіса. Сорокарічний чоловік з світлим волоссям та блакитними очима, зріст трохи перевищує метр вісімдесят, статура міцна але м'язи не надто перекачані. Також він являється одним з нефілімів, раніше вони були справжньої рідкістю.

− Шерифе Девіс… пройдіть з нами. – сказав один з агентів.

− Вибачте, але я прошу вас показати своє посвідчення. В цих краях зазвичай вистачає й дорогого костюмчику, але за останні пару місяців все змінилось.

− Посвідчення не буде, справа надто термінова.

− Нема посвідчення – нема мене. І якщо справа надто термінова, то ви знайдете хвилинку та таку маленьку деталь як посвідчення.

Метью здогадувався хто перед ним стоїть і з якою метою прийшли, він вже готувався скористатись силами. Аж раптом, один з агентів почепив на нього чорні наручники, як тільки руки були заковані, на них з'явилися різні символи та пентаграми. Метью спробував використати свої сили щоб звільнитись, але їх просто не було. Потім агенти один за одним почали зникати, вони були не більше ніж ілюзією, лише один з них був справжній і коли він поклав свою руку на плече нефіліма, то перенісся разом з ним на океанічну платформу. Там на шию Метью одразу почепили масивний металевий нашийник з трьома скляними колбами, які одразу почали наповнюватися злегка золотим сяйвом. З нього викачували благодать. За процесом спостерігала спеціально запрошена найпотужніша відьма в історії, Емма Кроулі. Через використання надпотужної магії, райдужка її очей набула постійного фіолетового кольору, її волосся довге, хвилясте та рудого кольору, а одягнута вона в простий чорний костюм. Коли маг її помітив то промовив: «Триклята відьма.», − Емма відповіла: «Йобаний сектант.». Це була загальна ненависть. Відьми вже тисячоліттями воюють з магами і чарівниками, а причина в простій ідеології. Відьми роблять все аби їх знання та вміння не дістались небесам чи пеклу і навіть розробили спеціальне закляття яке здатне знищувати душу того хто використав його, в той час як чарівники з магами дуже навіть не проти отримати життя після смерті, тому вони часто заключають угоди з демонами чи навіть ангелами. Звичайно всюди є виключення, існують відьми, що хочуть отримати більшу силу після смерті, як наприклад Емма Кроулі. Саме вона створила закляття, що здатне перетворити майже будь-що живе на демона, але оскільки вона робила це виключно під себе, то закляття ще й стать на жіночу змінює. Але не дивлячись на те, що вона фактично підтримує ідеологію магів і чарівників, її все одно ненавидять як відьму, що інколи виводить її з себе.

Близько шостої вечора, коли в пеклі Френк разом з сім'єю вже був у брата, на океанічній платформі почали проводити ритуал. Святу олію змішали з кров'ю грішника та благодаттю нефіліма в рівних пропорціях, після чого намалювали на підлозі необхідні фігури цією сумішшю. Маг готувався до підпалу, Емма вже була готова до можливих зустрічей з демонами або чимось іншим. Метью був залишений спостерігати, нашийника на ньому вже не було але наручники лишили, в нього майже не лишилось сил нефіліма і на їх відновлення піде велика кількість часу. Маг підпалив сірник та жбурнув у рідину, блакитний вогонь почав повільно розповсюджуватись по ній.

В цей час у пеклі, Френк вже мирно вечеряв у кругу сім'ї, поруч з ним була Аурелія, а по обидва боки від них їх діти. Рауль, також демон-папуга, його оперення було блакитним, навколо очей є зона виділена більш світлим відтінком, самі очі були рожеві, дзьоб чорний, хвіст ковзає по підлозі, його ноги мають одну пару колін. Він був трохи нижчий за Френка. Рауль сидів навпроти брата поруч зі своєю коханою Сарою. Вона була подібна до папуги, але її шия була більш довгою, оскільки її батько був павичем, дзьоб як у папуги і він чорний. Зростом вона трохи поступалася Раулю, її оперення було поділено на два кольори, на жовтий та на помаранчевий. Її очі були червоні, хвіст ковзав по підлозі, ноги мали по одній парі колін. Після зустрічі з Війною ліве око Рауля було замінене на кібернетичне, воно також мало рожевий колір, але замість повік в нього були металеві пластини, які регулювали кількість світла, що потрапляло до сенсорів. Ліва рука повністю являється протезом, але вона гарно замаскована під рідну руку, не знаючи, що вона протез, ніколи й не здогадаєшся, що вона не рідна. Ліва нога також протезована, але лише нижче коліна. Нажаль справді приємна вечеря була перервана різким головним болем у Френка, Аурелії та їх дітей. Король пекла знав, що відбувається щось в пеклі і єдиний хто здатен на подібне це Джек, син Люцифера та один з перших нефілімів. Френк переглянувся з Аурелією, і отримавши її мовчазну згоду, відправився перевіряти в'язня.

У січні 2024 року, Джек був скинутий з трону пекла, руками Гоетії з Каслами та вже мертвим рицарем Азазелем, він як і Люцифер був падшим ангелом. З дня своєї поразки, нефілім сидів у клітці, що була створена на небесах для його батька, а потім відновлена та покращена демонами вже під нього. Вже на місці, Френк побачив у клітці безликий сяючий силует, тіло Джека знищилось через ритуал який він дав людям, а його сутність скоро вирветься на Землю. Він поглянув на короля пекла, показав йому середній палець та зник. Френк повернувся до сім'ї та повідомив їм про це. Шість років спокійного життя зникли, наче їх і не було, скоро пекло знову почне готуватись до найгіршого.

В цей час на Землі, ритуал йшов у повну силу. Агенти вже почали вважати, що нічого не працює через недостатню кількість благодаті, та раптом з центрального кола почало вириватись злегка золоте сяйво у вигляді сяючого диму. Воно вселилося в Метью і він впав на коліна. Наручники на ньому почали сяяти як ніколи, а потім взагалі розплавились. Його очі залилися чорним, лилась лише райдужка яка змінила свій колір на червоний та засяяла.

− А хто дав вам цей ритуал? – спитала Емма, дістаючи з кишені магічну монету.

− Джек Морнінгстар. – відповів генерал.

− Ви ідіоти! – одночасно крикнули маг та відьма. – Ви звільнили сина Люцифера. – сказала Емма.

− Як же приємно бути в плоті поза межами клітки! – сказав Джек та сміючись, підвівся з колін. – Дякую за визволення. Це що? Хабар? – спитав він, коли Емма жбурнула йому в ліву руку монетку. Та потім йому стало погано і він схопився за серце, його очі почали згасати. Аж раптом він встав наче нічого й не було. – Ти думаєш, що мене візьме такий простий фокус? – спитав Джек у відьми та жбурнув в її голову монетку, вбивши відьму на місці.

Нефілім запропонував агентам їх власні життя, в якості подяки за його звільнення. Але швидко змінив думку коли в нього вистрілили, його щока була порізана кулею. Людям вдалося відтворити метал з якого складався меч війни та створити на його основі нову зброю. «За те, що відтворили такий метал вам респект і моя повага, а ось за напад… ви трупи.», − сказав Джек, загоюючи щоку, та клацнув пальцями, підірвавши тіла всіх у кімнаті, окрім відьми оскільки він вважав її мертвою. Нефілім розправив великі білосніжні крила та злетів у небо, пробивши своїм тілом стелю. Як тільки він опинився на вулиці, погода погіршилася, почалися шторм та гроза. Джек плеснув у долоні в бік океанічної платформи, розірвавши її на шмаття, а потім полетів в бік материка, він відчував, що в світі з'явилася купа нефілімів яких можна поглинути та стати сильнішим. Тіло Емми лишилось плавати в океані мертвим, аж раптом з її живота почало вириватися фіолетове сяйво, яке повільно розповсюджувалось по всьому тілу, загоюючи всі рани, а коли воно дійшло до голови, з лоба вилетіла монетка і все загоїлося. Відьма повернулася до життя, вона використала закляття, щоб прикликати до себе дельфінів та з їх допомогою дістатися берега.

Друге червня. Військо пекла, куди входили переважно позакланові демони, почало активні тренування. Нові рицарі пекла також почали тренування як і основне військо. Королівська гвардія, куди входили лише особливо сильні повелителі гріхів, посилили своє спостереження за містами грішників, оскільки це один з потенційних напрямків удару.

Десята ранку, десь в США. Джек під виглядом поліцейського зайшов до будинку де проживав один з нефілімів. Двері в будинок йому відкрила звичайнісінька матуся та люб'язно впустила в будинок, для огляду. Джек сказав, що поступив анонімний виклик в якому повідомили, що в районі десь переховується серійний вбивця. Це налякало милу пані і вона впустила його взагалі без питань. Він піднявся на другий поверх та увійшов до кімнати де грався п'ятирічний хлопчик, справжній нефілім. Джек телекінезом запустив матусю в стелю та стиснув їй грудну клітину, після чого вже збирався поглинути благодать малечі разом з його душею, але відволікся щоб перехопити удар батька, в середині якого сидів один з ангелів. Від нього він дізнався про частину планів Самаеля, а потім поглинув його сутність і сутність з душею його сина та душу дружини, після чого влаштував підпал і полетів до наступної адреси в іншому місті.

О четвертій годині дня, Джек прийшов на шосту адресу проживання нефіліма. Він відчував, що тут живе хтось дуже сильний, це йому й було потрібно. Двері йому відкрив чоловік трохи вищий за нього, з чорним волоссям та обережно підстриженою бородою, очі карі.

− Вітаю, що вам потрібно, пане поліцейський? – спитав чоловік.

− Вітаю, я б хотів оглянути ваш будинок. Поступив анонімний дзвінок, наче півгодини тому звідси були чутні крики.

− Я повернувся з роботи буквально п'ятнадцять хвилин тому і все чисто. Можливо син якесь кіно дивився, влітку він багато часу проводить вдома.

− То, ви мене впустите на огляд?

− Так звичайно.

Джек спокійно увійшов до будинку, очікуючи таку ж легку здобич як і раніше, він оглядав кожну кімнату, а в кінці піднявся на другий поверх та постукав у дитячу кімнату, в ній вирувала небачена сила. Увійшовши туди, він побачив п'ятнадцятирічну дівчинку з довгим чорним волоссям, досить блідою шкірою та чорною райдужкою очей. А потім він відчув холод, страх і невимовний жах, обернувшись Джек побачив, що у того чоловіка були повністю чорні очі, він був вмістилищем для Самаеля, останнього серафима.

− Джеку… я думав, що ти мене впізнаєш ще на порозі. – сказав він.

− Самаель, ми ж з тобою не бачились десь так… ніколи.

− Нажаль так, ми могли б непогано спрацюватись.

− Ти знаєш з якою метою я прийшов?

− Так, ти прийшов щоб поглинути, як тобі здавалося, чергового простого нефіліма. Незручно вийшло.

− В своє виправдання скажу, що я це робив щоб накопити достатньо сил та вбити Френка. Він зміг забрати в мене владу, що не страшно. Але він роками тримав мене в тюрмі як тварину, хоча мав можливість вбити мене.

− Значить помста? Не найкраща мотивація але що ж… я даю тобі дозвіл поглинути ще не більше десяти нефілімів та їх батьків. В людських душах я тебе не буду обмежувати, але ангели всі мої як і нефіліми. Рекомендую йти вже, це тобі подарунок за всі пропущені дні народження.

− Отже дякую.

Джек обережно покинув будинок та полетів до іншої адреси з нефілімом. Самаель же лишився зі своєю донькою, розважаючи її. Дівчинку звали Вікторія, і не зважаючи на те, що за рівнем фізичного та розумово розвитку їй п'ятнадцять, народилась вона три роки тому. Коли її мати завагітніла від Самаеля, він поселився в ній та почав взаємодіяти з плодом своєї дитини, паралельно оберігаючи мати. Серафим врятував її саму та її чоловіка кілька разів від смертельних аварій та отруєнь, йому були потрібні обидва батьки до певного моменту. В процесі народження Вікторії, її мати отримала сильні рани які Самаель не бажав лікувати та просто вселився в її чоловіка, стерши його особистість і повністю поглинувши його душу. Вже вдома дівчинка почала швидко рости, оточена імітацією любові з боку батька, він навчав її користуватись різними силами і не обмежував її тягу до знань, а разом з цим промивав їй мізки, роблячи абсолютно покірною та відданою. Для неї це було ідеальне життя, а для Самаеля маленька ферма, на якій він вирощував один єдиний плід і який він з'їсть коли той буде готовий до цього, і що найголовніше, задовольняти його бажання.

Третє червня, вулиці пекла під постійним патрулями поліції, армії та солдатів королівської гвардії. Френк розумів, що Джек це небезпечна особа, яка зможе прорватися в пекло і зробить він це, вірогідно, з армією. Можливо навіть армією людських душ, підготовлених на Землі чи зібраних вже тут − невідомо. Разом з цим, близько десятої ранку, Френк розпочав вчити своїх дітей набувати демонічної подоби, в цьому йому допомагала Аурелія, вони обидва пішли легким шляхом – виклики негативних емоцій. Першою вдалося Норі, її зріст не сильно збільшився, але вона почала виглядати як чорний папуга з диму покритий блакитним полум'ям, дівчинка використала страх втрати батьків та братів. Другим був Алан і він зробив все дуже майстерно, йому вдалося набути демонічної подоби без емоцій, лише бажанням. Виглядав він як двометровий чорний папуга з диму, по якому бігали золоті блискавки, цим він був дуже схожий на батька, Френк виглядав майже так само різниця в тому, що його блискавки були жовті. Довго не виходило у Чарльза, через це його почав охоплювати ще більший гнів який і дав результат, але не зовсім той, що очікували. Демонічна форма якої він набув була інакша, він не виглядав як птах, його тіло збільшилося до двох метрів, стало димчатим і покритим зеленими зірками. Чарльз глянув на свої руки, а потім на сім'ю, в його погляді було щось незвичайне, наче це не він дивився, але було це лише на одну мить і він повернувся у свій звичайний стан та кинувся зі сльозами в обійми до батьків. Френк та Аурелія були трохи шоковані, бо не бачили подібного, але вони заспокоювали сина як могли.

Близько восьмої вечора, Джек поглинув ще пару нефілімів та їх батьків та спробував проникнути у пекло. Для нього це скінчилось провалом, Френк все ще тримав під контролем всі портали з пекла та в нього. Це неодноразово рятувало все населення. Джек вирішив почати полювання не тільки за нефілімами, а й за людськими душами і далеко не звичайними, а особливо сильними, зарядженими магією.

Аурелія вклала всіх дітей спати, а потім пішла до спальні, де вже був трохи стомлений Френк. Вона вирішила зняти напругу з себе та коханого простим перевіреним способом – зайнятись коханням. Спочатку вона перевірила звукоізоляцію, закрила двері на замок та почала загравати до чоловіка, спочатку він трохи ігнорував це, але королеві вдалося знайти підходящий ключ до серця свого короля. Вона почала лоскотати його своїм дзьобом по шиї, чим майже миттєво викликала посмішку та бажаний результат. Разом з цим вони вирішили вперше проекспериментувати та використати мотузки. Френк обережно, але міцно зв'язав Аурелію, після чого почав вдовольняти свою кохану.

Десь опівночі Чарльзу почав снитися дивний сон. Спочатку все було тихо та спокійно, він був у своїй кімнаті, але коли відкрив двері, вони вели одразу в сад. Він гуляв там, розуміючи, що спить, разом з цим за ним спостерігала дивна тінь. Спочатку вона тримала дистанцію, але потім почала активно її скорочувати. Це була його демонічна подоба, яка набула власного розуму, вона мала такий самий зріст та статуру. «Хто ти?», − спитав Чарльз, коли зрозумів, що не зможе втекти.

− Я це ти. – відповіла сутність. – Я… реакція на зовнішні подразники.

− Які ще подразники?

− Нагадаю. Алан, який кращий за тебе в усьому і якому батьки довіряють більше ніж тобі, і завжди лишають його за старшого. Маленька Нора, до якої батьки зараз приділяють більше уваги та любові ніж до вас обох. А також твоя асоціальність. Я відповідь на всі твої невдачі, на всі твої образи, я можу допомогти тобі стати кращим. І в мені немає нічого страшного.

− Чесно?

− Чесно. То ти хочеш досягти чогось? Стати чимось великим?

− Хочу, я хочу бути кращим за Алана, хочу щоб батьки любили мене більше за інших.

− З другим нічого не обіцяю, але з першим допомогти можу. Головне, щоб ти слухався мене і робив все, що я скажу без зайвих питань. Ти мені віриш?

− Я тобі довірюсь. Тільки обіцяй, що сім'я не постраждає. Я їх люблю, незважаючи на все.

− Вони будуть цілі, обіцяю.

До восьмої ранку всі вже прокинулись. Чарльз слухав поради голосу в голові і вів себе тихіше ніж зазвичай, спокійніше реагував на поцілунки батьків між собою і взагалі став краще себе поводити. Френк та Аурелія помітили це і почали приділяти до нього трохи більше уваги, бо вважали, що в нього щось сталося і йому потрібна допомога. Але він переконував їх, що все добре. Близько дев'ятої ранку він прогулювався по саду і зустрів там маленьку невинну пташку, проста тваринка не наділена магічними силами чи інтелектом. В цей момент Чарльз не просто почув голос своєї сутності, а й почав бачити її так, наче це реальна особа і вона наказала вбити пташку. Спочатку він вагався та боявся, але йому довелося це зробити. Пташеня було розірване голими руками та розмазане по траві. Чарльз скористався садовим шлангом щоб відмити руки від крові. «Я ж казав, що страшно не буде.», − сказала сутність, яка точно виявилася не такою вже й доброю як здалося.

О десятій ранку Френк та Аурелія продовжили навчати дітей набувати демонічної подоби. Алан знову все зробив за власним бажанням, без допомоги емоцій. І майже одразу після цього вдалося й Чарльзу, але цього разу його подоба була схожа саме на птаха, що не могло не радувати батьків. У Нори також все вийшло. Френк набув своєї форми, яка виглядала як п'ятиметрова чорна димчата папуга по якому бігали жовті блискавки. Форма Аурелії виглядала як п'ятиметровий з гібрид сови та орла, з чорним туманним та світло фіолетовим сяючим оперенням. Діти були захоплені виглядом своїх батьків. А потім вони показали як треба літати, що миттєво підкорило серця дітлахів. Чарльз з Аланом, як завжди, змагались один з одним, у спробах показати хто кращий, як наслідок злетіли одночасно і вийшло це в них досить непогано хоч і незграбно. Нора після кількох спроб майже зневірилась, але її підбадьорила Аурелія і їй вдалося злетіти. Вся сім'я літала над територією маєтку, діти трохи бешкетували і могли влаштовувати підстави один одному, але батьки завжди були поруч, наглядали та були готові піймати в разі потреби. А коли всі знову були на землі, діти спитали в батьків про їх перші польоти і сильно хотіли почути про них.

− Це було на моє вісімнадцятиріччя. – почала Аурелія. – Мій тато підготував мені в якості подарунку цілу зорю, яку сховав в глибинах космосу і щоб дістатися до неї потрібно було вміти набувати демонічної подоби. Це був незграбний політ, здається, що я знищила кілька планет поки летіла туди, а потім знову на Місяць.

− А в тебе як було, тату? – спитав Алан.

− Мені тоді було десь сім років. – розпочав Френк. – Мої сили вже пробудились і батьки вирішили навчити мене набувати демонічної подоби. В цьому їм трохи допомагав Рауль. Мій перший політ був незграбний і якщо я точно пам'ятаю, то я свою кімнату розтрощив. Але потім вийшов на вулицю і… врізався в дерево, − сказав він і засміявся, − синцю не лишилось, хоча було боляче.

− А було таке, що втрачали контроль? – поцікавився Чарльз.

− Так, один раз. Мама тоді все бачила. – відповів Френк.

− Ми тоді з Війною бились і люди скинули на нас потужний неядерний заряд, хотіли вбити нас. Ми цього не очікували тому не встигли підготуватись і нас трохи розкидало. Війна перший прийшов в себе і він хотів вбити мене, але ваш тато вилетів з-під уламків будівлі будучи справжнім гігантом і накинувся того… вершника. Разом ми розірвали його на дві частини, чим вбили. А потім в нас прилетіла вже ядерна ракета але Френк її перехопив, − сказала Аурелія та обійняла чоловіка, − він прийняв весь удар на себе, а я його потім заспокоїла.

− Демонічна форма назначена для бою, коли ти в ній то використовуєш магію інтуїтивно це… в ній легко втратити контроль. В певній мірі це просто бойовий звір який має на миті лише нищити, добре, що він не має розуму. – сказав Френк.

Чарльз трохи налякався, він почав побоюватись сутності, що говорить в його голові. Але він не подавав виду, щоб батьки не хвилювались зайвий раз через нього, можливо це була його найстрашніша помилка в усьому житті.

Перша година дня. Муун тільки повернулась з тренування додому та зняла свої обладунки, після чого одягнула прості темні штати та червону клітчату сорочку з короткими рукавами. Вона була людиноподібною вовчицею. Її зріст був два з половиною метри, основна частина шерсті була срібна, але зачіска на голові була темно-сіра, очі були повністю червоні. Коллінз, її чоловік, мав прийти десь за півгодини і вона почала готуватись до цього. Вже була готова ванна наповнена ЛВЛ, світло-синя рідина з густиною води, що здатна загоювати майже будь-які рани. В спальні Муун почала розставляти свічки, закривати вікна, розкладати пелюстки роз та раптом час спинився. У кімнаті з'явився Старк. Виглядав він як велика людиноподібна сова з чорним оперенням, на якому часто були срібні плями, найбільша пляма була на його обличчі. Очі його були яскраво сині, а в їх центрі зоря, дзьоб чорний. Ноги мали одну пару колін. Хвіст був довгий і досягав підлоги. Зріст рівно три метри, статура міцна та по своєму витончена. Взуття його це високі шкіряні чоботи з кількома ременями без підборів, чорні тканинні штани на ремені з невеликою золотою пряжкою, чорна футболка з короткими рукавами та білим написом «Dominus Temporis», а зверху чорний шкіряний жилет. На правій руці була чорна шкіряна рукавиця без пальців, та кілька срібних браслетів, а на лівій руці срібний електронний годинник.

− Привіт Муун. – сказав Старк.

− А я вже за тебе хвилюватись почала. Де ти шість років пропадав? – спитала Муун та обійняла старого друга.

− Та так… допомагав Елізабет нищити її експерименти.

− А нащо?

− Вона сказала, що набралась практики і та галактика їй більше не потрібна. Тому підчистили її так, що й в історії не лишилась.

− А нащо ти прийшов? Невже прощатись? А ваші кандидати?

− Майже. Ми з Елізабет покинемо межі всесвіту… років на двадцять, можливо тридцять.

− Чому? Це ж ваше творіння.

− Вона дізналася про мої втручання і я їй завинив. Фантазія в неї розвинута, сама знаєш, тому вона швидко знайшла спосіб як мені відплатити і покарати мене

− І як я розумію, відвертітися в тебе не вийде?

− Так, вона примусила мене з нею угоду заключити, тому я трохи безсилий проти цього. До зустрічі через пару десятиліть.

Коли Старк зник, час повернувся до свого нормального плину. Муун продовжила готуватись до повернення Коллінза. По плану вони мали розпочати все в ванній, а потім повільно перейти до ліжка. Приводом являється їх річниця, сьогодні вони рівно як п'ять років одружені. Коллінз зайшов до маєтку з сумкою у руках. Він був зовсім трохи вищий за Муун і так само був вовком, але темно-сірим майже чорним з білими очима, а з його спини росло одне ліве ангельське металеве крило. Свій обладунок він змінив на сіру футболку та чорні джинси, а крило притиснув до спини. З сумки він дістав досить масивний пакунок та почав шукати Муун. Коллінз чудово пам'ятав про річницю і тому купив своїй дружині те, що вона точно оцінить – наруч з прихованим лезом, створеного з бойових сплавів. Та потім він відчув запах її феромонів і почав слідувати за ними, вони привели його до ванної кімнати, де Муун влаштувала на нього невелику романтичну засідку. Вона зірвала з нього та себе одяг і потягнула в бік ванни, як тільки їх тіла торкнулися ЛВЛ, їх почуття загострилися. Вони почали цілуватися, Коллінз обережно розправив крило та обійняв ним Муун.

Об одинадцятій вечора, за часом пекла, Джек вже був у Берліні, де була п'ята ранку п'ятого червня. Він збирався поглинути останнього дозволеного нефіліма. Після зустрічі з Самаелем він почав більш обережно та уважно обирати собі цілі, концентруючи увагу лише на найсильніших. Так сталося, що один з ангелів, що боронив свого нефіліма, був військовим генералом, як наслідок за Джеком почала полювати людська армія і він жодним чином не міг не розкритись. Коли солдати зрозуміли, що перед ними, в повітря були підняти гелікоптери та винищувачі з новенькими боєприпасами які хочуть щоб їх використали на чомусь неземному. Джек почав відчувати справжній страх за своє життя, але це було недовго, людська зброя хоча й могла його вбити але він міг легко нищити її. Потім приєдналися танки, на диво вони змогли влаштувати певні проблеми для нефіліма, оскільки їх броня була з металу війни, що робило вплив магії на них більш обмеженим. Джек швидко збагнув, що люди можуть стати неочікуваною допомогою в штурмі пекла і тому йому довелося набути своєї ангельської подоби. Він злетів на кілька метрів над землею і від нього розійшлась хвиля золотої енергії, яка спинила всіх солдатів в одну мить. Його зріст збільшився до трьох метрів та почало сяяти золотим сяйвом, з його сини виросли прекрасні білі ангельські крила, а над головою з'явився золотий німб. Солдати спинились, вони прийняли його за справжнього ангела, навіть не здогадуючись, що перед ними був той хто в рази гірший за Люцифера. Ангел, що побачив це, в терміновому порядку схопив свого сина та разом з ним відправився на небеса, щоб захистити його. Але Джек так не думав, він перехопив їх обох та поглинув обох, виправдавшись перед солдатами, що це були демони. За дві години було зібрано купу журналістів та було розпочато трансляцію на всі телеканали в усі країни світу. Нефілім вирішив не приховувати, що він син Люцифера, він вирішив використати це. «Мене звуть Джек Морнінгстар, син Люцифера. Я знаю яка у вас реакція може бути, але я на боці людства, на боці добра, но боці світла. Тому я вбив свого батька, щоб він не погрожував вам всім, я зайняв владу в пеклі і хотів зробити його миролюбним, я не хотів воювати. Але! Але мене зрадили, демони об'єдналися та скинули мене з трону, після чого посадили мене в тюрму, а на трон нового диявола! Нового повелителя пітьми! Нове абсолютне зло… Я не тримаю на вас образу, за те, що ви атакували мене, я знаю, що сталося в Китаї шість років тому і чудово розумію ваш страх. Якщо ви приєднаєтесь до мене у священній війні проти сил зла, я поведу вас в переможну війну. Мої сили та ваші винаходи принесуть нам перемогу!», − сказав Джек перед камерами всього світу. Його промову розуміла кожна людина на Землі, незалежно від того яку мову вона знала, чи який в неї вік. Чарівники та маги розуміли, що щось тут не так тому не сильно збирались прислужуватись Джеку, а відьми тим паче. Вони намагались саботувати довіру людей в бік нефіліма, безуспішно.

Окультисти також чули промову Джека і одразу ж почали виходити на зв'язок зі своїми лордами. Однім з перших про все дізнався Столас якого вдалося отримати ранг короля в результаті об'єднання кланів. Демон-сова, батько Аурелії. Він мав зріст у три метри, його оперення чорне, червоні очі, срібний дзьоб, його ноги були пташиними і мали дві пари колін, одна як у птахів, інша як у людей, вона власне і являється основною, кігті на пальцях охайні, трохи загострені та срібного кольору. Він одягнутий у білу сорочку з невеликою червоною краваткою, зверху темно-сіре пальто яке частково виконувало роль піджака, внутрішня частина якого створена із зоряної тканини, її особливість в тому, що вона виглядає в точності як зоряне небо. Брюки закривали лише ту частину ніг яка мала оперення. Столасу пощастило, що він не спав коли до нього почали звертатись окультисти з усього світу. Він в паніці почав терміново розсилати повідомлення з новинами щодо Джека всім кого знав, а це були сотні демонів різних рангів. В першу ж чергу це стосувалося і його доньки Аурелії та її чоловіка.

Все пекло стало на вуха, були розпочаті активні підготовки різних укриттів та сховків. Почалося будівництво укріплень та підготовка резервів для армії, туди входили всі верстви населення, що вправно володіли зброєю і мали бажання захищати свій світ. Також розпочалося масове розповсюдження та продаж ЛВЛ, тепер ледь не в кожного у кишені була як мінімум одна доза ліків для себе. Тим часом на Землі ангели почали покидати своїх носіїв та забирати дітей з собою на небеса щоб убезпечити їх від людей. Навіть Самаель не став виключенням, він також покинув свою оболонку та перенісся на небеса разом з Вікторією. А Джек продовжував промивати мізки людям, вибудовуючи в їх головах свій образ спасителя. Але він все ще не мав достатньо сили, щоб пробитися в пекло, для цього йому були потрібні душі і на диво люди надали їх йому. В якості поживи були обрані в'язні-смертники та ті хто мав довічне ув'язнення. Стан їх душ був не найкращий, але їх кількість надавала перевагу. Проте пропаганді Джека досить вміло протидіяли Відьми та чаклуни з магами, але якщо останні намагались вийти на зв'язок з демонами та ангелами, щоб продати їм цінну інформацію за більшу силу, то відьми вирішили трохи допомогти людям, вони почали посилювати окрему їх зброю з допомогою проклять та чарів. Згідно з їх плану це могло б нанести сильний удар по пеклу і можливо по небесам.

Упродовж всього наступного місяця, Земля та пекло готувались до вторгнення, їх армії більшали та міцнішали, отримували нове обладнання та системи захисту. Поки Джек міцнішав у вимірі смертних, Френку, і ще сотням демонів з клану та армії, доводилося займатись поглинанням грішних душ, щоб стати сильнішими та збільшити шанс на перемогу. Але королю пекла це давалось тяжко, навіть його бажання захисту населення та рідних ледь пересилювало небажання поглинати душі, але це було необхідно, він був єдиним хто стояв між пеклом та Землею. Всі демони, що мали свої культи у вимірі смертних, намагались зробити все щоб людство перестало готуватись до вторгнення, але вплив Джека був надто сильним. Френк хотів вийти на зв'язок зі Старком, але Муун не могла цього влаштувати, бо боги покинули межі всесвіту з незрозумілих причин.

Друге липня, восьма тридцять ранку. Джек знаходився на сцені десь в пустелі на території США, перед ним була армія готова йти в пекло і такі самі армії були на інших материках та в інших країнах, а також десятки телекамер, що транслювали його на весь світ. «Сьогодні ми раз і назавжди знищимо зло, що править пеклом. Хтось не повернеться з цієї війни… нажаль, але ті хто загинуть стануть героями для всього людства! Все буде вирішено сьогодні і тільки сьогодні! Нам потрібна лише перемога!», − промовив нефілім. Клацнувши пальцями, він на правій руці кожного солдата створив по одному браслету, що буде захищати його душу від негативної дії пекла, а разом з цим відключає інстинкт самозбереження страх та навіть біль. Рухом правої руки, Джек відкрив портали для свого війська. Френк прийняв рішення пустити людей, але направити їх туди куди йому вигідно найбільше. Почалася війна між жителями Землі та пекла, що назавжди змінить історію для всіх.

Коли люди увійшли в пекло, їх одразу ж зустріли біси та гончі. Портали з Землі відкривались всюди, кожен материк, ледь не кожне велике місто. Але найбільше їх було навколо столиці і її штурм був найактивнішим. Людські сили переважали бісів та навіть гончих, а оскільки вони були без страху та без болю, спинити їх було дуже важко. Ситуація змінилась коли на поле битви вийшли демони, їх знання та вміння в комбінацією з більшою живучістю, змусили людей попітніти. Але їх техніка була гарно захищена від магії, а самі солдати носили обереги на шиї, що зменшували вплив на них самих. В поєднанні з бойовими навичками та зброєю, це все ще дозволяло їм гідно та впевнено просуватись в глиб столиці. Потім приєдналась Земна авіація, їх ракети та бомби були наповнені снарядами з металу війни, це рвало на шмаття навіть демонів. Тоді з боку пекла вийшли Френк та Аурелія особисто в своїх демонічних подобах, а разом з ними і Унфамілія, майже в повному составі. В цей момент Джек зайшов до пекла з окремою групою бійців, яким він дарував уламок своїх сил, їх задача була ліквідувати всіх близьких короля та королеви пекла. Френк це відчув і перекрив всі портали в пекло, після чого попрямував рятувати рідних. Аурелія лишилась на полі бою, знищуючи всю авіацію людей, що потрапляла їй в поле зору, а потім і піхоту з технікою. Оскільки людські душі можуть існувати лише в межах спеціальних міст, люди після смерті просто переставали існувати, в абсолютній більшості випадків.

Оскільки Сара вагітна, вона разом з Раулем не приймала участі в обороні, а знаходилась в маєтку. Але туди вже проникло п'ятеро ліквідаторів з Землі, вони озброєні виключно мечами. Демон Сонця знайшов та спалив двох особисто, але решта була розумніша, їм вдалось досить вміло сховатись та чекати. Один з них поспішив і вирішив напасти на Сару, не перевіривши оточення, як наслідок його вбив Рауль, його протез ока являвся зброєю, що здатна випускати потік енергії схожий на лазер, що прорізає все на своєму шляху. Але його природа магічна, оскільки живиться він від сутності демона. Ще один вирішив напасти вже на самого Рауля, але він спочатку заблокував удар мечем своєю лівою рукою, потім зламав його, а в кінці пробив голову ліквідатора наскрізь. Останній боєць розумів, що треба тікати, але він просто не міг бо інстинкт самозбереження був заблокований. Демон емоцій швидко його знайшов та притиснув до стіни, використовуючи потік кінетичних хвиль з його руки, завдяки ним він здатен хоч і досить бідно, але імітувати телекінез. Ліквідатор був розчавлений об стіну і Рауль побіг перевіряти Сару, вона була ціла та неушкоджена. Демони обіймали один одного, вони розуміли, що в них були всі шанси вижити і бути цілими, але все одно їх щастя не мало меж від факту того, що все пройшло добре.

Коли основні війська людей були розбиті, а армія пекла займалась полюванням на вцілілих, Столас повернувся до свого маєтку і виявив сліди проникнення, що миттєво викликало в нього спалах гніву. Він знайшов тіла чотирьох ліквідаторів, всі вони були вбиті блискавками, справа його дружини. Обшукуючи кімнату за кімнатою, він виявляв нові тіла та однозначні сліди бійки. Але в кімнаті своєї племінниці , опіку над якою він та Долорес взяли після смерті її батька, Андрелфуса, Столас знайшов свою смертельно поранену дружину, що закривала своїм тілом маленьку Гвен, та шестеро мертвих ліквідаторів. «Долорес… ні…», − сказав він, та обійняв її.

− Все в порядку, ти головне піклуйся про Гвен. – відповіла вона, ледь як стримуючи кров.

− Так, все буде в порядку, я віднесу тебе до ЛВЛ…

− Не допоможе… я його собі вже вколола. Рани не зцілюються, можливо люди щось зробили з металом… або не люди.

Столас відкрив портал у лікарню та взяв у свої руки Долорес разом з Гвен. Як тільки лікарі побачили їх одразу ж організували палату та почали надавати першу допомогу. Їм вдалося стабілізувати стан Долорес, але вона впала в стан близький до коми.

Десята п'ятнадцять ранку. Френк прибув до свого маєтку в пошуках дітей та набув своєї звичайної подоби, він був у своєму королівському костюмі. А знайшов він Джека в саду, по слідам з магії. Нефілім стояв з розправленими крилами, якими він не давав дітлахами втекти, в руках він тримав ножі, а поруч лежали трупи ліквідаторів. Він вбив їх та чекав на Френка. «Ну привіт, Френк. Давно не бачились, чи не так?», − спитав Джек.

− Відпусти моїх дітей, вони ні в чому не винні. – сказав Френк. Він був у досить скрутному положенні, нефілім міг рухатися так само швидко як і він, і тому при спробі витягти дітей, стане лише гірше.

− В жодному разі! Це помста і я хочу твоїх страждань. – відповів Джек та легенько вдарив дітей крилами.

− Відпусти їх… і вбий мене…

− Тату! – крикнули Алан з Чарльзом, перебивши Френка.

− … я тебе прошу, просто відпусти. – договорив Френк, дивлячись в очі дітей.

− Ось вона… батьківська любов. Чиста та проста. – сказав Джек. – Ну дівчинку я вбивати не буду... можливо не буду. Але з твоїми синами виникають питання. Кого першим під ніж? Пана золоті оченята чи пана зелені оченята? Третього не дано.

Чарльз знову почав чути голос своєї сутності, вона благала дати їй контроль над тілом, щоб врятувати всіх, а його в першу чергу. Нора ледь стримувала сльози від страху. Алан же зберігав абсолютний спокій та намагався пробудити в собі сили і в нього почало виходити. Його тіло почало перетворилось на густий чорний туман, це помітив Френк, але не подавав виду. Алан в одну мить влетів Джеку через ніс всередину організму і почав розривати його зсередини. Король пекла забрав Чарльза та Нору і сховав їх в маєтку, захистив чарами, а потім повернувся. Нефілім стояв на колінах та кашляв, а потім відчув постукування у грудній клітині. Алан розірвав її та направився в маєток до брата з сестрою, щоб обороняти їх. Джек підвівся на ноги та почав зцілюватись, Френк перетворив свої браслети на мечі та став у бойову стійку. «Це було до біса боляче!», − крикнув нефілім. «А зараз буде ще гірше.», − відповів король пекла. З неба на Джека влетіла Аурелія у демонічній подобі. Це був двадцяти метровий гібрид сови та орла з чорним туманним та світло-фіолетовим сяючим оперенням. Свої великі крила вона використовувала як додаткові кінцівки для вільного переміщення по землі. а потім повернулась у свій звичний стан. І разом з цим виявилося, що вона була одягнута у свій королівський костюм. Браслет на лівій руці, вона перетворила на обладунок, що захищав руку. А на правій у катану.

Френк та Аурелія напали на Джека, не очікуючи поки він встане та буде готовий відбиватись. Нефілім випустив з себе потужну хвилю енергії, яка відкинула демонів у бік і дала йому підвестись на ноги. Він розумів, що з двома йому буде важко, тому прийняв рішення набути своєї ангельської подоби. Джек повністю покрився золотим сяйвом, над його головою з'явився німб, а очі почали сяяти так яскраво як ніколи до цього, також він розправив свої крила і дістав мечі. Френк першим підвівся на ноги та кинувся на нього з мечами в руках. Від кожного їх удару тряслася земля, здавалося наче ще трохи і вони створять каньйон. Коли Аурелія прийшла в себе то вкрилася фіолетовим полум'ям, після чого вона зі своїх рук випускала вогняні торнадо фіолетового кольору прямо по Джеку. Той прикрив себе крилами, але вже через кілька секунд відчув як вони палають. Френк скористався цим та відрізав їх, він вже вдруге позбавив нефіліма крил. Джек вибив мечі з рук та схопив короля пекла за шию лівою рукою та жбурнув його в Аурелію. Потім він взяв обох їх за шиї і почав душити. Королева пекла запалала, чим принесла нефіліму невимовний біль, але він відтягнув демонів до штучного озера і почав топити їх там. За звичайних умов це не вб'є демона, але в даній ситуації це може вбити. За цим спостерігав Алан з маєтку, він розумів, що має якось допомоги батькам, але разом з цим мав бути поруч з Чарльзом, який сидів у кутку та говорив сам з собою, та поруч з Норою, яка трусилась вся від страху. Тоді він зателефонував дідусю і розказав про те, що тут відбувається.

Менше ніж за хвилину Столас був тут у своєму королівському костюмі. Це було повністю чорне вбрання зверху якого були обладунки з чорної пекельної сталі, а на плечах був закріплений плащ, внутрішня частина якого виглядала як зоряне небо. Також він прикликав сім книжок в яких були виключно бойові заклятті на всі випадки життя, вони літали довкола нього та були вкриті світло-блакитним зоряним вогнем. Столас налетів на Джека чим врятував Френка з Аурелією. І поки вони приходили в себе на берегу, він відволікав нефіліма так як тільки міг, розуміючи, що це може бути його останній бій. «Цього разу Азазель тобі не допоможе!», − крикнув Джек, повільно підходячи до демона зір. «А хто сказав, що Азазель взагалі потрібен?», − спитав Столас, після чого на нефіліма налетіли всі колишні ангели, що стали новими рицарями пекла, кожен з них був триметровим вороном з металевими ангельськими крилами. Вони наносили удар за ударом, викликаючи у Джека гнів та кровотечі, але це його лише розізлило. Він знову створив невеликий вибух, що відкинув всіх противників, а потім підійшов до Столаса. Френк це бачив і зрозумів, що буде в одну мить він вже був за спиною у нефіліма та встромив йому свою руку прямо в спину. В цей самий момент Джек пробив своєю рукою грудну клітину демона зір та схопив за самісіньке серце, після чого вирвав його та стиснув у руці. Столас впав на землю, та почав захлинатись власною кров'ю. Це побачила Аурелія і в мить опинилась біля батька. Френк тримав Джека та повільно викачував з нього всі сили.

− Тату! Не покидай мене! – казала Аурелія, тримаючи батька за голову. – Зціли його! – звернулась вона до Джека.

− Навіть якби міг… не став би. До того ж серце демона не можна відростити, замінити… чи відновити після такого. – відповів він та засміявся.

− Доню… мама в лікарні… через нього… − на останок сказав Столас, в останні миті життя в його очах була видна лише чиста любов до своєї доньки. А коли його очі згасли, Аурелія заплакала.

− Так шкода, що я вбив лише твого татка, я б хотів відчути кров твоїх дітей у себе на… − Джек не зміг договорити, оскільки Френк заткнув йому рота каменем з допомогою телекінезу.

Аурелія встала та підійшла до нефіліма. «За все, що ти зробив… ти здохнеш в стражданнях!», − крикнула вона йому в обличчя та схопила руками за голову. Вона почала витягувати з нього сили. Вся серцево-судинна система Джека почала сяяти золотим кольором, Френк та Аурелія висмоктували з нього всю силу. Та в якийсь момент колір змінився на фіолетовий. Нефілім почав відчувати те як він горить з середини. Через мить з його очей та рота почало вириватися полум'я та крик. А коли знову запанувала тиша, Аурелія прибрала свої руки та впала на коліна, вся в сльозах. Френк вирвав свою руку з тіла Джека і воно розсипалось на попіл. Він обійняв свою кохану так міцно як ніколи раніше. «Я хочу до дітей.», − сказала вона через сльози. Френк допоміг їй піднятись і вони разом пішли до маєтку. Алан бачив все, що сталося з вікна і почав плакати, вперше в своєму житті. Коли Аурелія побачила всіх своїх дітей одразу кинулась їх обіймати. Через годину всі прийшли в лікарню, провідати Долорес. Побачивши маму, Аурелія почала переповнюватись гнівом та страхом, в неї почало з'являтися бажання вийти на Землю і знищити все та всіх, але Френк зміг переконати її у частковій невинності людей.

Через тиждень Столаса поховали в склепі, що знаходився в його саду на території маєтку, там де покоїлися тіла попередніх ітерацій. Лікарі офіційно визнали, що Долорес впала в кому і випадку якщо вона прокинеться, вона буде інвалідом з частковим паралічем тіла, навіть Френк та рицарі пекла не могли зцілити її рани. Аурелія взяла опіку над своєю маленькою кузиною Гвен, як найближчий кровний родич. Пізніше демони з допомогою культів, а також власними силами, почали підтирати інформацію щодо пекла і всього надприродного на Землі. Деякі аудіо та відеозаписи вони видаляли, знищували деякі текстові документи, в тому числі й друковані та рукописні. Але переважно вони переконували людей в тому, що все це лише витік інформації щодо нової серії книг. Загибель мільйонів людей була списана на використання біологічної зброї нового покоління, що вийшла з-під контролю і розповсюдилась ледь не на весь світ, але в значної частини населення був імунітет. Всі зразки металів війни та їх відтворені версії були відібрані та знищені, або переміщені в пекло.