" — Якщо ти не перестанеш мене калічити," - пробурмотів Мозок. "— То я залишу твій череп і поїду у відпустку."

Крістіна розплющила очі, голова йшла обертом, а погляд ніяк не міг сфокусуватися.

" — Є якісь пошкодження?"

" — Лінійний перелом лобової частини черепу." - скривився Мозок. " — Для швидкого відновлення треба відключити одне око."
"  — Байдуже."

Крістіна прийняла вертикальне положення, і роздивилася. Вона знаходилася посеред лісу недалеко від залишків кімнати.
Не роздумуючи дівчина попрямувала туди. Дійшовши, Крістіна побачила доволі цікаву картину. Рейлон сидів прив'язаний до найближчого дерева, а на залишках металевой підлоги лежала Луіза і реготала.

Побачивши її, Рейлон пожвавився.
— Хоча б ти, поясниш що тут відбувається?
Крістіна самовдоволено посміхнулася і сіла на впроти хлопця. — Ну, почнемо з того що ти наївний ідіот.
— Я серйозно, - насупився Рейлон. — Твоя сестра вмовила мене допомогти вам втекти, але по ходу справи, ми виявили прогалини в історії людства і вирішили в усьому розібратися.
— Можливо, але є набагато серйозніша проблема... - раптом Крістіна похитнулася і лягла на землю.
— Що це з тобою? - вигнув брову хлопець.
— Нічого, - дівчина спробувала піднятися, але голова відгукнулася  різким болем.

" — Що за бридня?! Мені здавалось що ти тримаєш все під контролем!"
" — Ти вибачай, але пошкодження черепу, просто так не проходить." - насупився Мозок. " — Тобі як мінімум потрібен спокій і відпочинок."

— Луіза! - Крістіна забрала останні сили і піднялася.
Дівчинка перестала сміятися і прийняла серйозний вигляд. — Наш план успішно виконано, є якісь проблеми?
— Якщо мені зараз не надати медичну допомогу то усім нашим планам гаплик, і мені доречі, також.
— Наразі це неможливо, - розвела руками Луіза. — Ми знаходимося невідомо де, і я поняття не маю де шукати допомогу.
— Агов! - гукнув Рейлон. — Мене хоча б росв'яжіть!
— Можна? - повернулася до Крістіни Луіза.
— Так, гірше вже всеодно не буде.

Холопець піднявся. — Я знаю цю місцину у мене тут навіть своя схованка є. Відведемо тебе туди, там і відпочинеш.
— Іди до дідька, - розум Крістіни почав заповнюватися туманом. — Ти зробив те що хотів, втік. На твоєму місці я кинула б нас тут, і побігла б рятуватися.- дівчина похитнулася, Рейлон кинувся до неї і встиг підхопити.
— Безнадійно, - зітхнула дівчина. — Тобі ж це не вигідно.
— Чому це? - вишкірився хлопець, — Я тобі допомогаю, а коли ти прийдеш в себе ви росповісте мені все що знаєте.
— Розумний хлопчик, - дурнувато посміхнулася Крістіна, і повністю занурилася у небуття.