Ідеальний план
— Будеш чай? - Крістіна поставила на плиту чайник.
— Так, чорний з Бергамотом, і без цукру. - посміхнувся Рейлон. — Я бачу ти швидко змінюєш своє ставлення до людей.
— Це з якого боку подивитися, - на обличчі дівчини з'явилася хижа посмішка. — Може я навмисно так люб'язно поводжуся щоб вивідати в тебе плани Головного Відділу.
— Ну, це навряд чи, - хлопець зітхнув, — Мені не довіряють серйозні справи, я просто хлопчик на побігеньках.
" Так я і повірив" - фиркнув її Мозок" Ти, най небезпечніша пацієнтка у Міжгалактичній лікарні, навряд чи Головний відділ буде присилати за тобою аби кого. "
— Ну, тоді ми можемо зробити вигляд що я розкрила тобі усі свої таємниці. - Крістіна поставила на стіл чашки з чаєм.
— Навіщо? - брови Рейлона взлетіли до лоба.
" Я дивлюся він ще й тупий, користі з нього буде мало" - зітхнув Мозок. " Сподіваюся Луїза справиться з твоїм невеличким дорученням"
— Якщо ти виконаєш своє завдання, Головний Відділ стане тобі довіряти, і може навіть розповість дещо зі своїх планів, - терпляче пояснила Крістіна.
— То я тепер подвійний агент? - посміхнувся хлопець. Раптом він вхопився за шию.
— Щось не так? - примружила очі Крістіна.
— Мене за шию щось кольнуло.
— То напевно комари, - стиснула плечима дівчина, — У мене їх багато.
— Я можу прислати до тебе команду очищеня, вони швидко їх повиводять, - запропонував Рейлон.
" Я дивлюся він не просто тупий, він особливо - тупий! " - вирячився Мозок. " Це ж треба, щоб комари у космосі літали".
— Не треба, я до них вже звикла. - натягнуто посміхнулася дівчина. — Доречі, на якій планеті знаходиться ця лікарня?
— Поннятя не маю, - стиснув плечима хлопець. — Я тут народився, і ніколи не виходив назовні. - Рейлон примружився і подався трохи в перед. — Дивно, у звітах написано що в тебе карі очі, але вони в тебе жовті.
Крістіна різко підвелася. — По перше не жовті а янтарні, а по друге тобі вже треба йти.
— І куди поділася твоя гостинність? - пробурмотів хлопець, і зник у розсипі зелених іскор.
Крістіна хвилину постаяла прислуховуючись. — Можеш виходити, все чисто.
Двері на кухню відчинилася і в отвір прослизнула Луіза. — Я все зробила, зразок його крові у нас. — Це ж треба, він подумав що це комари, - фиркнула дівчинка.
— Так, чорний з Бергамотом, і без цукру. - посміхнувся Рейлон. — Я бачу ти швидко змінюєш своє ставлення до людей.
— Це з якого боку подивитися, - на обличчі дівчини з'явилася хижа посмішка. — Може я навмисно так люб'язно поводжуся щоб вивідати в тебе плани Головного Відділу.
— Ну, це навряд чи, - хлопець зітхнув, — Мені не довіряють серйозні справи, я просто хлопчик на побігеньках.
" Так я і повірив" - фиркнув її Мозок" Ти, най небезпечніша пацієнтка у Міжгалактичній лікарні, навряд чи Головний відділ буде присилати за тобою аби кого. "
— Ну, тоді ми можемо зробити вигляд що я розкрила тобі усі свої таємниці. - Крістіна поставила на стіл чашки з чаєм.
— Навіщо? - брови Рейлона взлетіли до лоба.
" Я дивлюся він ще й тупий, користі з нього буде мало" - зітхнув Мозок. " Сподіваюся Луїза справиться з твоїм невеличким дорученням"
— Якщо ти виконаєш своє завдання, Головний Відділ стане тобі довіряти, і може навіть розповість дещо зі своїх планів, - терпляче пояснила Крістіна.
— То я тепер подвійний агент? - посміхнувся хлопець. Раптом він вхопився за шию.
— Щось не так? - примружила очі Крістіна.
— Мене за шию щось кольнуло.
— То напевно комари, - стиснула плечима дівчина, — У мене їх багато.
— Я можу прислати до тебе команду очищеня, вони швидко їх повиводять, - запропонував Рейлон.
" Я дивлюся він не просто тупий, він особливо - тупий! " - вирячився Мозок. " Це ж треба, щоб комари у космосі літали".
— Не треба, я до них вже звикла. - натягнуто посміхнулася дівчина. — Доречі, на якій планеті знаходиться ця лікарня?
— Поннятя не маю, - стиснув плечима хлопець. — Я тут народився, і ніколи не виходив назовні. - Рейлон примружився і подався трохи в перед. — Дивно, у звітах написано що в тебе карі очі, але вони в тебе жовті.
Крістіна різко підвелася. — По перше не жовті а янтарні, а по друге тобі вже треба йти.
— І куди поділася твоя гостинність? - пробурмотів хлопець, і зник у розсипі зелених іскор.
Крістіна хвилину постаяла прислуховуючись. — Можеш виходити, все чисто.
Двері на кухню відчинилася і в отвір прослизнула Луіза. — Я все зробила, зразок його крові у нас. — Це ж треба, він подумав що це комари, - фиркнула дівчинка.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Ідеальний план
Дуже цікаво
Відповісти
2020-08-10 16:47:11
1