Боронити Батьківщину наша доля!

VITALIK TOTAR

Багато болі ця несе війна, В поривах мужності, хлопці наші гинуть, В переконання вічних, доброти і зла, Розвіються їх душі на наших нивах. І землю нашу, рідну Батьківщину Вони боронять доки серце б'є За кожен край, за кожну скривджену дитину, За кожну темну ніч, за кожен світлий день. Перемагає в війнах завжди правда, Впаде ворог від наших нищівних атак, Навіє на нього чорна людська правда, Заселить душу ненависть, жалоба й страх. І всі ці відчуття їх змусять відступити, І плани їхні всі підуть під крах. Бо треба було думати перед тим як бити Країну мужності, сміливості й відваг. І зацвіте країна та що біль терпіла, Буде щаслива,сильна і див повна. А та що винна буде довго гнити, У в'язниці сорому і каяття! ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

2022-10-23 16:50:20

Інші категорії

Любовні Ода Радісні вірші Вірші до свят Пейзажні Сумні вірші

Інші поети

Stefy Souz

@Stefy

Soft kiri

@Kiribaku_Addict

Имя Фамилия

@AKKAYHT

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2610

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11407