Боронити Батьківщину наша доля!
VITALIK TOTAR
Багато болі ця несе війна, В поривах мужності, хлопці наші гинуть, В переконання вічних, доброти і зла, Розвіються їх душі на наших нивах. І землю нашу, рідну Батьківщину Вони боронять доки серце б'є За кожен край, за кожну скривджену дитину, За кожну темну ніч, за кожен світлий день. Перемагає в війнах завжди правда, Впаде ворог від наших нищівних атак, Навіє на нього чорна людська правда, Заселить душу ненависть, жалоба й страх. І всі ці відчуття їх змусять відступити, І плани їхні всі підуть під крах. Бо треба було думати перед тим як бити Країну мужності, сміливості й відваг. І зацвіте країна та що біль терпіла, Буде щаслива,сильна і див повна. А та що винна буде довго гнити, У в'язниці сорому і каяття! ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
2022-10-23 16:50:20
4
0
Інші категорії
Подійні Ода Вірші до свят Сумні вірші Вірші в прозі Пейзажні
Інші поети
Red
@R_e_d_
Jibreal Suffrien
@Jibreal_Suffrien
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3315
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4826