Глаза
Влад Антонів
Її глаза як ізумруди сіяючий на сонці. Її глаза як зелен сад у скляній оболонкі. У них виблискуеця все що видно і не видно, А що не видно розгляди і поцілуй у щічку.
2020-06-12 21:12:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Кузаня
"Її очі (глаза це російською) як смарагд (ізумруд теж з російської), що сяє (або смарагди, що сяють) на сонці. Знову ж " її очі - зелен сад у скляній оболонці. У них виблискує все, що видно і не видно. А що не видно, розглядай і цілуй у щічку". Тобто виходить, якщо правильно, то отак: Її очі як смарагд, що сяє на сонці. Її очі - зелен сад у скляній оболонці. У них виблискує все, що видно і не видно. А що не видно, розглядай і цілуй у щічку. Ще, я би рекомендувала знайти синоніми до слова "видно", адже воно повторюється три рази і трохи псує поезію. Як то кажуть "масло масляне".
Відповісти
2020-06-13 12:14:57
1
Влад Антонів
А тепер подивіться на милозвучність
Відповісти
2020-06-13 19:22:51
1
Інші вірші поета
Сон Напиши Смерть на фронті Життя
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4335
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1257