Край
Давно пора покласти цьому край,
Це не Земля, о люди,
Це ж наш Рай,
А ми нахабно топчемо його?
Ми ріжемо його,
П*ємо...
Шматками у валізах возимо,
Ламаєм, трощим, плюємо,
Для чого тоді жити це життя?
Завдати болю?
Вдарити сильніш?
Хтось хоче волю!
В когось в руках ніж...
Мої моральні виступи, нажаль, безсилі,
Бо і сьогодні й завтра і до ниніні,
Мораль приходить в мізки в домовині.
І ці слова пройдуть повз вуха люду,
І я залишуся забута,
Але коли настане день розплати,
Більше не буде, де і звідки брати!
І будуть згадані слова,
Молитви будуть литись, як вода.
Та не Земля одна у нас єдина,
А ти у себе! Ти ж людина!
2018-04-02 20:27:58
6
2