Край
Давно пора покласти цьому край, Це не Земля, о люди, Це ж наш Рай, А ми нахабно топчемо його? Ми ріжемо його, П*ємо... Шматками у валізах возимо, Ламаєм, трощим, плюємо, Для чого тоді жити це життя? Завдати болю? Вдарити сильніш? Хтось хоче волю! В когось в руках ніж... Мої моральні виступи, нажаль, безсилі, Бо і сьогодні й завтра і до ниніні, Мораль приходить в мізки в домовині. І ці слова пройдуть повз вуха люду, І я залишуся забута, Але коли настане день розплати, Більше не буде, де і звідки брати! І будуть згадані слова, Молитви будуть литись, як вода. Та не Земля одна у нас єдина, А ти у себе! Ти ж людина!
2018-04-02 20:27:58
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марина Синьоока-Божок
ДЯКУЮ Вам за цей набат. Маю надію, що його почують. Всього Вам найкращого.🤔
Відповісти
2018-04-02 20:33:30
1
Рыцарь Времени
Цікаво!
Відповісти
2018-04-02 21:12:14
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2765
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2436