Ми не ми

Валерія Долінос

Все якость болісно, Все якось тихо й дико, Пече душа в агонії подій, І я сама поставила на лихо, Усе що відкладала в тумбу мрій. Все якось швидко, якось не втямки, Кому й чого я стільки винна, А він один, у мене лиш один, Мій заповітний гриф, який не зникне. Ми довго карти розкладали, То їх жбурнем, то клеїмо шматки, Але те відчуття, як грати, Його мені потрібно зберегти. І час невпинно пише свій сюжет, І вітер по долоні грає Баха, А я будую шестигранний наш намет, Хоча зажди... Це все моя уява. Коли й чого я впала й не встаю? Я як моя душа, тужлива й млява... І ти береш мелодію вогню. І відправляєш нашу мрію саму-саму....

2018-02-01 05:54:34

Інші вірші поета

Мій простір Люди Мій король(присвячується) Косівниця

Інші поети

Ana_Dana

@Ana_Dana

Sofia St

@sofia_st

OhNamSoo

@OhNamSoo

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4046

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1601