Ми не ми
Валерія Долінос
Все якость болісно, Все якось тихо й дико, Пече душа в агонії подій, І я сама поставила на лихо, Усе що відкладала в тумбу мрій. Все якось швидко, якось не втямки, Кому й чого я стільки винна, А він один, у мене лиш один, Мій заповітний гриф, який не зникне. Ми довго карти розкладали, То їх жбурнем, то клеїмо шматки, Але те відчуття, як грати, Його мені потрібно зберегти. І час невпинно пише свій сюжет, І вітер по долоні грає Баха, А я будую шестигранний наш намет, Хоча зажди... Це все моя уява. Коли й чого я впала й не встаю? Я як моя душа, тужлива й млява... І ти береш мелодію вогню. І відправляєш нашу мрію саму-саму....
2018-02-01 05:54:34
3
0
Інші вірші поета
Я поряд Відстань Не милі Усе буває
Інші поети
Story Scribe
@StoryScribe
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2822
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4878