На ніч
Валерія Долінос
Молись. Молись що сил, Молись що духу. Хай вщухне пил, Не буде муки. Молись. Прошу тебе, До неба, Усі там будем, Всім це треба
2018-01-06 20:33:17
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Валерія Долінос
@Егор Таранин , нажаль це актуально. Церка це тепер не зовсім те місце де шукаєш допомоги...нажаль...
Відповісти
2018-01-06 20:42:13
1
Егор Таранин
@Валерія Долінос саме так. Але іноді віра в щось вище, ніж людина , допомагає в житті)
Відповісти
2018-01-06 20:43:23
1
Валерія Долінос
@Егор Таранин , як то кажуть, лише повір серцем)
Відповісти
2018-01-06 20:44:17
1
Інші вірші поета
Не треба Ненавиджу Важливо Чекав
Інші поети
IÆ
@_ima
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11239
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12232