Останній

Валерія Долінос

Усе змінилось... Ніхто нікого зовсім не читає... Усі все хочуть чітко й на пряму... Усе зламалось... У хмарках лише «уколені» літають... І ці думки заснути не дають. Зібратися і сісти біля столу, Підняти келих,ну, а може й два... Як це мені до болю, не знайомо... Якась дурня-лише пусті слова. Це, мабуть, все. Шляхи не обирають. І не переч, я правдою пишу. Мене у світу ще ніхто не знає, А світу я про себе й не скажу.

2018-03-01 21:15:57

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Егор Таранин

Круто) 👍

Відповісти

2018-03-05 19:32:41

Валерія Долінос

@Егор Таранин велике спасибі)

Відповісти

2018-03-06 18:55:18

Інші вірші поета

Для тебе Залиш в собі Просила Ненавиджу

Інші поети

Visha

@cuckoo_brunette

Pratyusha Pathak

@_pratyusha_

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

4201

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12973