Останній
Валерія Долінос
Усе змінилось... Ніхто нікого зовсім не читає... Усі все хочуть чітко й на пряму... Усе зламалось... У хмарках лише «уколені» літають... І ці думки заснути не дають. Зібратися і сісти біля столу, Підняти келих,ну, а може й два... Як це мені до болю, не знайомо... Якась дурня-лише пусті слова. Це, мабуть, все. Шляхи не обирають. І не переч, я правдою пишу. Мене у світу ще ніхто не знає, А світу я про себе й не скажу.
2018-03-01 21:15:57
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Егор Таранин
Круто) 👍
Відповісти
2018-03-05 19:32:41
1
Валерія Долінос
@Егор Таранин велике спасибі)
Відповісти
2018-03-06 18:55:18
1
Інші вірші поета
Дякую за тебе На могилі Чекав Порада
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2638
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2332