Стереотипи

Валерія Долінос

У всіх тіла, У всіх масивні плечі... Раз кубик, два, Уже їх не злічить... Усі тягають штанги, інші речі, А я до них не йду. Всі люди враз змінились на потворних, І це не жарт, Я все на чистоту. Усі із себе корчать модних... І це, на жаль, не жарт, на жаль, не жарт... Мій біцепс, прес, мої об*єми стегон, Поглянь, поглянь, Це гидко, люди, гей. Я хочу вбити всі стереотипи, І бути як ніхто, Змінити день.

2018-04-13 17:27:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Артемій Нахімовский

Чудово!!))

Відповісти

2018-04-13 17:28:53

Валерія Долінос

@Артемій Нахімовский дякую

Відповісти

2018-04-13 17:36:36

Подобається

Інші вірші поета

Ламати На могилі Тепер Мрію

Інші поети

Dragana Boskovic

@justletmesleep

Mrs Monica L

@MrsMonica

Duaa Is Lazy

@Writer_Duaa

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2098

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4564