Стереотипи
Валерія Долінос
У всіх тіла, У всіх масивні плечі... Раз кубик, два, Уже їх не злічить... Усі тягають штанги, інші речі, А я до них не йду. Всі люди враз змінились на потворних, І це не жарт, Я все на чистоту. Усі із себе корчать модних... І це, на жаль, не жарт, на жаль, не жарт... Мій біцепс, прес, мої об*єми стегон, Поглянь, поглянь, Це гидко, люди, гей. Я хочу вбити всі стереотипи, І бути як ніхто, Змінити день.
2018-04-13 17:27:31
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Артемій Нахімовский
Чудово!!))
Відповісти
2018-04-13 17:28:53
1
Валерія Долінос
@Артемій Нахімовский дякую
Відповісти
2018-04-13 17:36:36
Подобається
Інші вірші поета
День Урок Довіра Дякую за тебе
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2821
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4847