Стереотипи

Валерія Долінос

У всіх тіла, У всіх масивні плечі... Раз кубик, два, Уже їх не злічить... Усі тягають штанги, інші речі, А я до них не йду. Всі люди враз змінились на потворних, І це не жарт, Я все на чистоту. Усі із себе корчать модних... І це, на жаль, не жарт, на жаль, не жарт... Мій біцепс, прес, мої об*єми стегон, Поглянь, поглянь, Це гидко, люди, гей. Я хочу вбити всі стереотипи, І бути як ніхто, Змінити день.

2018-04-13 17:27:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Артемій Нахімовский

Чудово!!))

Відповісти

2018-04-13 17:28:53

Валерія Долінос

@Артемій Нахімовский дякую

Відповісти

2018-04-13 17:36:36

Подобається

Інші вірші поета

Подаруй мені Якщо Кохання- ти моє перше і останнє. День

Інші поети

SpaceWithin

@SpaceWithin

Bouvardia

@Jeon_ashrakt

Carla Gaona

@KuroShiro

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1480

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3894