Воїнам АТО

Валерія Дроздова

Загинув солдат у бою, Йому все одно, що болить, Він воює за країну свою, А що йому ще тут зробить? Вирує тут кров, Емоції вихром киплять, Бо тим, хто на тій стороні Все одно кого убивать. Тут дощ - не іде, Тут град - торохтить, Потрапити в серце солдату, він норовить! Агресор стріляє, агресор лютує, Але нехай знає, що душу його Тепер вже ніщо не врятує. Чому ти не думаєш, злий окупанте, Що в наших бійців є сім'я? А може забув ти, що десь на планеті Існує така ж і твоя? І кожного із бійців, На світі думка трима: Що добро переможе над злом, Що ось-ось закінчиться війна...

2021-02-05 20:21:14

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

https://www.surgebook.com/one_life_/blog/8qmaj9d Це посилання на блог до українського конкурсу для поетів. Правила прості вам задають тему а ви пишете вірш. Проект не мій. Якщо візьмете участь то удачі. Усі подробиці в проекті

Відповісти

2021-04-28 09:36:49

1

Валерія Дроздова

@Сандра Мей , дуже дякую. Неодмінно подивлюся!)))

Відповісти

2021-04-28 09:46:47

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1910

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12383