Жива

Валерія Дроздова

Не мріяти не можу я Бо мрії — то паливо ракети що в мені А я, повірте, я не можу Прожити ні секунди на Землі Коли вже доберуся до зірок я То напишу тобі одного лиш листа А тім листі єдине слово: "Жива" Так, саме так "жива" Бо там, у космосі безодні мрій Не тягне гравітація на землю Бо вимір тут знайшовся мій Там душний вітер Крила не ламає Повітря вистачить на сотні сторінок Там з грудей падає тяжкий замок Там зайвих звуків не почуєш Там зайвий раз не шелесне зоря Вона мені натхнення подарує Вона моя, навіки вже моя І як надихаюся космосом натхнення І випишу всі з пам'яті слова Я напишу листа тобі нового А у листі старі слова: "Жива" І може там, впустивши в душу спокій І написавши сотні тисяч слів Я повернусь туди Де я без крил Та відгук творчості надовго збережеться Усе життя в душі я пронесу Бажання жити, Жити і творити І я скажу, скажу, що я живу І знаєш, я скажу напевне Що творчості ні краю ні кінця Я буду жити, жити і творити Допоки крутиться планета ця. І зникне все і зникнуть почуття І лиш на жовтому папері залишаться старі слова: "Жива".

2021-05-23 12:55:54

1

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5289

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2629