Жива
Не мріяти не можу я
Бо мрії — то паливо ракети що в мені
А я, повірте, я не можу
Прожити ні секунди на Землі
Коли вже доберуся до зірок я
То напишу тобі одного лиш листа
А тім листі єдине слово:
"Жива"
Так, саме так "жива"
Бо там, у космосі безодні мрій
Не тягне гравітація на землю
Бо вимір тут знайшовся мій
Там душний вітер
Крила не ламає
Повітря вистачить на сотні сторінок
Там з грудей падає тяжкий замок
Там зайвих звуків не почуєш
Там зайвий раз не шелесне зоря
Вона мені натхнення подарує
Вона моя, навіки вже моя
І як надихаюся космосом натхнення
І випишу всі з пам'яті слова
Я напишу листа тобі нового
А у листі старі слова:
"Жива"
І може там, впустивши в душу спокій
І написавши сотні тисяч слів
Я повернусь туди
Де я без крил
Та відгук творчості надовго збережеться
Усе життя в душі я пронесу
Бажання жити, Жити і творити
І я скажу, скажу, що я живу
І знаєш, я скажу напевне
Що творчості ні краю ні кінця
Я буду жити, жити і творити
Допоки крутиться планета ця.
І зникне все
і зникнуть почуття
І лиш на жовтому папері залишаться старі слова:
"Жива".
2021-05-23 12:55:54
1
0