Кошмар?

Іван Леоненко

Да прольётся кровь. Душу раздерёт огония. Когда луна погаснет - Дьявол станет Сатаной! Бездна тёмных фонарей, дверь открытая ключём. Во время лунного затмения- Никто останется с ничем. Наложат снова швы на раны, пёс сорвавшийся с цепи. Челюсти сожмёт, но ты терпи! И я пытаюсь выбраться отсюда, из плохого сна, дорезая самого себя. Страшная тоска, наверное сломает тебя. До последнего куска... только ты и я... Снова землю осветит луна. Глаза увидят тот кошмар, страшнее самой смерти, обман. Сон на яву, и снова отрину его я. Всё отдам! Чтобы увидеть, то что осталось от меня...

2023-04-27 08:09:34

Інші вірші поета

В путь Вампір Безответие Печальность?

Інші поети

Truth13

@Truth13

Mesa

@mesa

Серафім

@_Seraphim_

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1929

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4729