Вампір
Тріснута чаша, Зірка, що впала. Попиваючи свіжої крові, стою я в дикому полі. Бачу схід сонця червоного неба. Як лезо бритви, зріз горизонту. Річка тече попливаючи. Я як дурень стою. Пташиними піснями слухаю нині, нема в мене смутку-журби. Вітер віє, тремтять дерева. Ангел стоїть на краю. А я червону рідину попиваю, стою сам з собою говорю... Як же мені бути думаю я. Вморила спрага пригнічуюча. На сонці в мить я займуся, попелом вітер розвіє мене.
2023-04-09 15:47:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3075
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2452