Вампір
Тріснута чаша, Зірка, що впала. Попиваючи свіжої крові, стою я в дикому полі. Бачу схід сонця червоного неба. Як лезо бритви, зріз горизонту. Річка тече попливаючи. Я як дурень стою. Пташиними піснями слухаю нині, нема в мене смутку-журби. Вітер віє, тремтять дерева. Ангел стоїть на краю. А я червону рідину попиваю, стою сам з собою говорю... Як же мені бути думаю я. Вморила спрага пригнічуюча. На сонці в мить я займуся, попелом вітер розвіє мене.
2023-04-09 15:47:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4979
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2793